З чого почати?
Та навіть не знаю …
Кохання до цих авто прищеплювалося мені напевно від самогонародження… Та ще й на генетичному рівні.
Дід колись їздив на ГАЗ-М20, потім на 21х Волгах... Тато тежпочинав з 21й а після далеких 90х купив 24ку з таксопарку з підпаркану, яку привів у порядок, а саме:відновив кузов, знайшовіномарочну коробку і сама родзинка - мотор від газ 53 (іншого вінпросто не знайшов) і з цією машиною у мене пов'язана маса спогадів, від поїздок на рибалку з татом до перших моментів коли він дававмені семирічного пацана покерувати цим кораблем коли вінконтролював передачі і педалі… Мабуть з цього і починається мояконкретна прихильність до цих автомобілів. У 2000-му тата не стало, а машина на довго стала в гараж на пеньки… Мати її тричі хотілапродати... Але то гараж не відкривався то машина не заводилася, топокупці фиркали... Мовляв дорого, мотор незаконений і бла бла блабла... Та ви й самі знаєте. Тривало до 2010 року, поки я не вступивдо коледжу і не вирішив що мовляв "ідіть все нафуй від машини - яна неї маю право і вона дорога мені як пам'ять про рідну людину"...Природно сварки, скандали тощо. …Ну куди ж без них.
Ну помчало поїхало… Коротше вся степендія і всі зароблені мноюгроші були вкладені в ту батьківську Волгу 1972 року. Сама ламповаяк на мене) і в 2011-му машина виїхала своїм ходом з гаражаприголомшуючи всіх ревом восьми котлів на одних "штанах" …
Так почався мій практичний шлях хвилями набір досвіду та йпрактики з такими кораблями… Так тривало близько 3-х років… Ганявна ній без водійського та без документів (спасибі деяким людям —підігнали ментівську рацію і я міг слухати наших сміття та знав хтоде стоїть)… Коротше було весело…
/>
Ну а в 2014-му за збігом сумних обставин - я розбив це авто... Алезавдяки їй - я залишився живим і що таке "1, 5 м життя передкапотом" знаю не з чуток... На жаль.
< / p align="justify"> Після тих подій я довго не сідав закермо ... Але спасибі деяким людям, змотивували піти в автошколу, отримати в / в. Що я і зробив, в цей же час з'явилася і "стервочка" (дивимося другий бортовик) завдяки якій я переборов свої страхи тафобії... Але душа почала вимагати справжнього заліза, а неіграшкову машинку з фольги...
>
Так я почав повертатися до споконвічно сімейних лав… Спершу дививсяоголошення, по знайомих шукав і т.Д. … Хотілося саме 24 саме 1-2серії, та й пам'ять про рідну людину не давала відмовитися відсімейних традицій.
