Доброго часу доби! І так, одного вечора, розпиваючи пивоподібні напої зі співробітниками, зайшла розмова про машини. Було весело і пізнавально. І тут один із бойових товаришів сказав, що знає, хто задешево продає втомлену Волгу чорного кольору. Я попросив дізнатися, що так, і ніби заспокоївся.
Цей звір, 1973 року випуску, на той момент більше року простояв на вулиці без руху. Сумний: вигоріла всмерть фарба, багато дрібних вм'ятин і значних подряпин, у рудих розводах іржі і бите переднє крило. Спершу не тішило... Сарай, як сарай. Вбивалася. У перший день ми її таки не завели, але процес "розкопок" виявився дуже позитивним. На кузові не було жодної точки гнилі, тільки іржа місцями. Пробіг порівняно невеликий, салон чудово зберігся. І тут - загарчало! Грізно, правда, трохи чхаючи. В цей момент я зрозумів - моє!
Перегнали (теж не без пригод), розібрали, і помчала. Результат - доволі прийомиста, як на свої габарити, витривала і добра "баржа", "з вогником".




























