Багато мене запитують: чому Волга? Але ж не всі знають, що саме ця машина викликає у мене такі ж ніжні почуття, як перше кохання. Торкаючись кожної деталі, кожного болтика, ще старенькій, не зміненій ручці, я переношуся в дитинство — в дідусевий ГАЗ 2402. Спогади і совість мучать мене, адже я її продав, і іноді шкодую про це.
І ось, 4 липня 2014 року, збулася моя мрія. Знайшов я Волжанку у діда, який називав її ласкаво - Галинка. Довгий і тернистий шлях вона пройшла, і я з нею — потрапила машина в руки недобросовісного "майстра". Він її тримав 4 місяці, а зрештою я приїхав — і серце кров'ю облилось... Голий шматок металу стояв серед гаража, і тільки якщо прислухатися, можна було почути машинний крик душі. Скільки ще потрібно зробити, щоб повернути їй життя?
На цьому етапі була перебрана вся підвіска. Наразі машина майже повністю розібрана. Залишилося зняти дрібні запчастини, щоби продовжити підготовку до фарбування. Пофарбувати хочу у два кольори: білий дах, синій кузов. Відновлюватиму повністю під чистий оригінал, але із заміною кольору салону, а саме: перетягнути сидіння і дверні карти в колір кави з молоком. Оригінальний хром майже весь зношений, тому багато що довелося купувати.
У процесі роботи викладатимуться фото, тож чекатимемо хороших результатів!

































