Ну, розповідь почну з того, як купувалася машина.
Батько з бабусею спеціально їздили до міста Горького, нині НижньогоНовгород, щоб купити Волгу.Ну, черга підійшла.
Одесу — в однієї, наприклад, прямо на ходу розвалилося кермо, і всідроти, гвинти та інше від сигналу вивалилися прямо на коліна.Інженер водив батька і бабусю вздовж довгих рядів новеньких "волг", мовляв, вибирайте.І якось так сталося, що трохи осторонь, окремовід основи маси, стояло десять білих красунь.Це, звичайно, привернула увагу.Виявилося, що ця партія призначалася на експорт, але за погодними умовами не була відправлена.
Треба помітити, що тоді стояв мороз у -25 градусів.Сподобаласятатові ця машина, він попросив завести її, з думкою, скільки ж часузайме її заводка.
ШОК, вона завелася З ЧЕТВЕРТИ ОБОРОТУ. Холодна. У такий мороз. Ісаме тому в нашому гаражі зараз стоїть саме вона. До речі, навітьекспортна модель не була позбавлена недоліків. Дорогою додомувідвалився центральний патрубок до грубки, через що з двох ізчотирьох вентиляційних отворів у салон дуло крижане повітря зовні.Доводилося одному з них сидіти і затуляти ганчіркою нещаснувентиляцію. Машина багато пережила. Але ставилися до неї завждидбайливо. Зберігали у гаражі. Змінювали масло чітко "по книжечці".Постійно їздили на ній. При покупці батько завів книжечку, в якійзаписувалося все, що робилося з машиною, аж до фарбування тавитрати. Книжка ведеться досі, до речі. Дуже зручно. Неможливопропустити якесь ТО))
Мені вона подобається за:плавність ходу, розміри, затишок.
