Кохання до цієї машини з'явилося ще на початку 2000-х, коли ябув зовсім маленьким. Дід і бабуся їздили щоліта на дачу і бралимене з собою. Тоді я вперше побачив цей великий і гарний автомобільсірого кольору з блискучою металевою решіткою радіатора і написамина крилах "волга".Я по сьогоднішній день пам'ятаю звук Волговськогомотора, що гарчить, старовинний запах салону, велике тонке кермо.Удідуся салон був оливкового кольору.Скільки ж ми вантажили мішківкартоплі і солінь з дачі! Пам'ятаю як дідусь розповідав менітехнічні подробиці, хоча я, напевно, нічого толком тоді нерозумів:) Часто був з ним у гаражі, добре пам'ятаю як у ньогопровалилася педаль зчеплення, він прокачував систему, а я стоявтого зимового вечора біля гаража і уважно спостерігав:це, напевно, одні з найкращих моїх спогадів дитинства, але машину дід продав, боне міг уже у своєму віці на ній їздити. /p>
Ішли роки. Бажання придбати лише зростало. І ось через 10 років янаважився. Копив я довго гроші тому що батьки не сприймали цейавтомобіль (навіщо тобі це корито гнилий, що ти будеш з нею робити, це не автомобіль, ми його тобі не купимо і так далі). Деньнародження у мене 14 травня, виповнилося 19 років. Ось я і вирішивтаємно купити та зробити самому собі подарунок. Довго я шукаввідповідну пропозицію на сайтах. І ось 20 травня наткнувся натаке:Газ 24 (перехідна модель на 2410), 1985 року, не гнила, ухорошому стані, перший і єдиний власник, сіро-біла, гаражнезберігання, 1400$. Прийшов додому після університету, взяв телефонта наважився зателефонувати (дуже хвилювався). Трубку взявплемінник власника машини. Я його почав розпитувати, як кузов, двигун, коробка, чи все працює. Сказав, що кузов у хорошомустані, пороги та днище ціле, замазане мастикою та проантикорено, двигун жвавий. Ми в ту ж хвилину домовилися про зустріч за годинуна станції метро. Я одразу вибіг з квартири і кулею помчав. Це, напевно, було найприємніше хвилювання. Я собі думав:невже я черезстільки років сяду в салон цієї машини та ще й за кермом прокачусь? Приїхав я на 15 хвилин раніше, зустрітися домовилися у центрістанції. Він був лисий з бородою, так що знайти його було непроблемою) Коли я підійшов, то він дуже здивувався і сказав: "цедійсно ви мені дзвонили? Я думав, що вам років 60, судячи зголосу":)). Мене це розсмішило) Дорогою до гаража він цікавився длячого мені потрібен цей автомобіль. Я сказав, що це мрія. Тут віндодав, що до машини додаються:дві каністри (в одній ще радянськийАІ-76), водійський інструмент, три колеса на волговських дисках іззимовою гумою, купу запчастин у багажнику.
Відчинилися двері гаража і тут я її наживо побачив. Племінникдідуся завів і викотив із гаража. Поки вона прогрівалася (булопрохолодно і дощово того дня), я дивився салон (підіймав килимки, перевіряв днище), пороги, бампера, молдинги, нахилився подивитисяна підвіску і таке інше. Тут він запропонував проїхатися і я впершесів за кермо. Я не можу передати ті відчуття:)) Сидіти булокомфортно (сидіння вже стояли від 2410 з підголівниками, мій зріст190 см), коліна нікуди не впиралися. Усі кнопочки та агрегатипрацювали – це тішило. Я поїхав. Машина пливе дорогою як великийкорабель, не дивлячись на огидний асфальт у гаражному кооперативі.Приїхали назад. Я відкрив капот і почав все дивитись. З двигунасочилося масло, патрубки радіатора були старі, була текти в краникумасляного радіатора, але все це не могло зупинити мене передпокупкою. Ми домовилися про ціну, зустрілися в п'ятницю, 23.05.2014, і я став власником цієї машини. Поїхав одразу ж угараж. Ось так ось. Планується ремонт кузова, фарбування, технічнеоновлення.
