Машина багато бачила цікавого у своєму житті і було не завждивесело. З початку свого народження (1984 р), мій дід — Віктор, якийна той час працював у таксопарку, пригнав її з Горького. Потім вонавірою і правдою служила на благо суспільству, тобто возила своїхпасажирів за 3 копійки "за місцем".
У 1991 р. Її списали, і мій дід викупив її, але я був знайомий знею за довго до того, тому що був завсідним пасажиром того самоготаксі, небесно блакитного кольору))). Мені і довелосяспостерігати.
Коли я підріс і зміг діставати до педалей))), дідусь почав саджатимене за кермо - відчуття були непередавані.
Я активно брав участь у житті "лайнера" ", допомагаючи вобслуговуванні та ремонті.
Тож мій Дід родом із СРСР, його безпосередня батьківщинаперебуватиме в Смоленській Області, і вся рідня живе там. Майжещороку ми їздили туди на канікули.
Ну, звичайно ж, перша моя закордонна поїздка за кермом "лайнера"була саме туди, це близько 1000км в один бік (миколаїв — Київ —Чернігів — Гомель — Смоленська обл (стодолище) …
