2 листопада 2016 року поїхали з другом (далі Сенька) до Львоваза Волгою.
Так що наша історія тільки починається.
>
Можу тільки розповісти як ми на неї натрапили і як везли через всюУкраїну до Харкова.
Загалом мій друг вранці збираючись їхати на роботу пішов. Вгараж, завів жигу (так, у нас ще є 4-ка) і стояв прогрівався і чейого переклинило, він заглушив тачку і пішов на автобус.В автобусібере телефон і гортає оголошення і бачить волгу за смачну ціну, таще й оголошення викладено 2 години тому Сенька одразу дзвонить меніі каже "дзвони продавцю і кажи, що ми беремо". Я відразу жподзвонив і сказав що б знімав з продажу. Як розповідав післяпродавець (він же Саня), що після мене, через 10 хвилин, зателефонував ще один покупець, але Саня вже сказав, що машинапродана. І дізнався за авто-поїзд.Гроші взяли в кредит.Начебтовсе, можна їхати. До Львова доїхали швидко. Майже всю дорогу спали, а їхати не кволих 19 годин. У Львові нас одразу зустрів Саня і мине зволікаючи поїхали до МРЕВ. Там за дві години зняли з обліку таоформили договір купівлі-продажу. Настав час шукати нічліг. Знайшлидвійку за 200, нормально. На ранок не заводитись, акум у нуль. Ітут настав час вчитися користуватися кривим. Все б нічого, алераннє запалення не дуже приємна штука. Через годинку у нас вийшло.Їдемо на вокзал. Швидко оформляємо всі папери та вантажимося. Асамі мають 2 години до відправлення поїзда. Поїхали погулятицентром Львова.
По приїзді до Харкова одразу ж ідемо до багажного відділення, одразу бачимо, що ластівка наша вже на платформі чекає нас. Ліземов багажник за ручним стартером і розуміємо, що ми його залишили уЛьвові, напевно кинули на радощах, коли та завелася. Довелося їхатидодому за АКБ з чотирма і тягти його на вокзал. Загалом з акумомвід жиги вогла завелася і ми успішно доїхали додому. А на ранок нанас чекав сюрприз… (далі в бортових журналах)
