2 листопада 2016 року поїхали з другом (далі Сенька) до Львова за Волгою.
Так що наша історія тільки починається.
Можу тільки розповісти як ми на неї натрапили і як везли через всю Україну до Харкова.
Загалом мій друг вранці збираючись їхати на роботу пішов. В гараж, завів жигу (так, у нас ще є 4-ка) і стояв прогрівався і че його переклинило, він заглушив тачку і пішов на автобус.В автобусі бере телефон і гортає оголошення і бачить волгу за смачну ціну, та ще й оголошення викладено 2 години тому Сенька одразу дзвонить мені і каже "дзвони продавцю і кажи, що ми беремо". Я відразу ж подзвонив і сказав що б знімав з продажу. Як розповідав після продавець (він же Саня), що після мене, через 10 хвилин, зателефонував ще один покупець, але Саня вже сказав, що машина продана. І дізнався за авто-поїзд.Гроші взяли в кредит.Начебто все, можна їхати. До Львова доїхали швидко. Майже всю дорогу спали, а їхати не кволих 19 годин. У Львові нас одразу зустрів Саня і ми не зволікаючи поїхали до МРЕВ. Там за дві години зняли з обліку та оформили договір купівлі-продажу. Настав час шукати нічліг. Знайшли двійку за 200, нормально. На ранок не заводитись, акум у нуль. І тут настав час вчитися користуватися кривим. Все б нічого, але раннє запалення не дуже приємна штука. Через годинку у нас вийшло. Їдемо на вокзал. Швидко оформляємо всі папери та вантажимося. А самі мають 2 години до відправлення поїзда. Поїхали погуляти центром Львова.
По приїзді до Харкова одразу ж ідемо до багажного відділення, одразу бачимо, що ластівка наша вже на платформі чекає нас. Ліземо в багажник за ручним стартером і розуміємо, що ми його залишили у Львові, напевно кинули на радощах, коли та завелася. Довелося їхати додому за АКБ з чотирма і тягти його на вокзал. Загалом з акумом від жиги вогла завелася і ми успішно доїхали додому. А на ранок на нас чекав сюрприз… (далі в бортових журналах)




