Покупка цього автомобіля була досить спонтанною для мене. Ніколия не думав, що стану власником волги, ще й 21-й.
При покупці автомобіля бюджет у мене був більш ніж скромний ірозглядав я тільки старі москвичі.Цей автомобіль стояв у моємугаражному коопепативі більше 3 років, фактично за 5 метрів від могогаража і радував мене своїм зовнішнім виглядом щоразу, коли ядивився на нього.Так ось при моїх марних спробах знайти живиймосквич мені розповіли, що ця волга теж продається.Без особливогоентузіазму я домовився про зустріч з продавцем.Їм виявивсяпенсіонер, який плекав свій автомобіль аж з 1982 року.При першомуогляді автомобіль неабияк лякає своїми значними розмірами.Звичайно, стан у нього було не ідеальне, але дідусь цього і не приховував.Ябагато зробив, але робота ще є, - говорив він.Автомобіль опинивсяна повному бойовому ході.Працює все, практично.Лакофарбове покриттязносилося і вимагає заміни, салон був повністю мокрим, а всекилимки вкриті пліснявою. Але з плюсів - повністю робочий двигун, ГБЦ від Газ 24, карбюратор від Газ 24, міст від Газ 24, рукояткаперемикання передач із підлоги і це при рідній кпп. Загалом язрозумів, що нічого кращого за цю суму мені не купити. Я вирішивзабрати цей автомобіль, тим більше, що він просто повільно помираву гаражі. Чи бачили б Ви дідуся продавця, коли він віддавав машину.Якби він міг плакати, він би це зробив, настільки він любив свійавтомобіль. Отак і був придбаний такий цікавий екземпляр. Першого ждня я без особливих зусиль зміг розігнатися на ньому до 120 км/год, що мене дуже здивувало. Таки не брехав дідусь про його технічнийстан. Автомобіль мене досі лякає своїми розмірами, але оточуючих употоці він лякає сильніше і це тішить. Сподіваюся, що післятривалого процесу відновлення я все-таки зможу звикнути до йогорозмірів.
