Покупка цього автомобіля була досить спонтанною для мене. Ніколи я не думав, що стану власником волги, ще й 21-й. При покупці автомобіля бюджет у мене був більш ніж скромний, і розглядав я тільки старі москвичі.
Цей автомобіль стояв у моєму гаражному кооперативі більше 3 років, фактично за 5 метрів від мого гаража, і радував мене своїм зовнішнім виглядом щоразу, коли я дивився на нього. Так ось, при моїх марних спробах знайти живий москвич, мені розповіли, що ця волга теж продається. Без особливого ентузіазму я домовився про зустріч з продавцем. Їм виявився пенсіонер, який плекав свій автомобіль аж з 1982 року.
При першому огляді автомобіль неабияк лякає своїми значними розмірами. Звичайно, стан у нього був не ідеальним, але дідусь цього і не приховував. "Я багато зробив, але робота ще є", - говорив він. Автомобіль опинився на повному бойовому ході. Працює все, практично. Лакофарбове покриття зносилося і вимагає заміни, салон був повністю мокрим, а всі килимки вкриті пліснявою.
Але з плюсів - повністю робочий двигун, ГБЦ від Газ 24, карбюратор від Газ 24, міст від Газ 24, рукоятка перемикання передач із підлоги, і це при рідній КПП. Загалом, я зрозумів, що нічого кращого за цю суму мені не купити. Я вирішив забрати цей автомобіль, тим більше, що він просто повільно помирав у гаражі.
Чи бачили б Ви дідуся-продавця, коли він віддавав машину. Якби він міг плакати, він би це зробив, настільки він любив свій автомобіль. Отак і був придбаний такий цікавий екземпляр. Першого ж дня я без особливих зусиль зміг розігнатися на ньому до 120 км/год, що мене дуже здивувало. Таки не брехав дідусь про його технічний стан.
Автомобіль мене досі лякає своїми розмірами, але оточуючих у потоці він лякає сильніше, і це тішить. Сподіваюся, що після тривалого процесу відновлення я все-таки зможу звикнути до його розмірів.
















