З цим автомобілем ми познайомилися, страшно сказати, у далекому 2004 році, і якщо я не помиляюся, це було 4 березня. Фордика вирішив купити мій батько для роботи на міському маршруті, але часи йдуть, все змінюється, і через 3 роки маленькі маршрутки стали прибирати з маршруту. Він залишився в сім'ї як легковий автомобіль, і не болі. На морі з великими компаніями все-таки 14 посадкових місць дуже зручно і весело.
Але з часом батько став їздити на ньому все менше і менше. Після капітального ремонту двигуна в 2008 році одразу накрився мідним тазом редуктор заднього моста. І два роки він простояв без руху. Мені все це набридло, і для чергової поїздки на море я вмовив тата його зробити. Ми вкинули новий редуктор і поміняли ходову, з'їздили на море, і після цього він просто стояв.
На мій жаль, я не міг на ньому їздити, тому що він був оформлений на категорію "Д", та й у мене був свій легковий автомобіль. У 2013 році я продав свою Таврію, і батько запропонував за виручені гроші повністю відновити Форда за умови, що він залишиться мені. Тепер я думаю, що все доведеться до кінця, і він ще довго мені послужить.







