З цим автомобілем ми познайомилися, страшно сказати, у далекому2004 році і якщо я не помиляюся це було 4 березня.
Фордика вирішив купити мій батько для роботи на міському маршруті, але часи йдуть все змінюється і через 3 роки просто такі маленькімаршрутки стали прибирати з маршруту, він був у сім'ї як легковийавтомобіль і не болі. На морі великими компаніями все-таки 14посадкових місць дуже зручно і весело. Але з часом батько ставїздити на ньому все менше і менше, після Капітального ремонтудвигуна в 2008 році одразу накрився мідним тазом редуктор задньогомоста.І два роки він простояв без руху.Ну це мені все набридло ідля чергової поїздки на море я вмовив тата його зробити, ми вкинулиновий редуктор і поміняли ходову, з'їздили ма море і після цьоговін просто стояв.На мій жаль я не міг на ньому їздити тому що вінбув оформлений на категорію "д" та й у мене був свій легковийавтомобіль. 2013 року я продав свою таврію і батько запропонував завиручені гроші повністю відновити форда за умови, що він залишитьсямені. І тепер я думаю, що все доведеться до кінця, і він ще довгомені послужить.
