Ще з ранніх років захоплююся автомобілями і по життю люблю все, що з ними пов'язано! Йшли роки і мрія про автомобілі почала вжетиснути на самолюбство - (типу "як так" - Чувак ти закінчивнавчальний заклад з автомобілебудування! , твоя робота пов'язана завтолюбителями! , рев мотора і вереск шин у тебе викликають тількипозитивні думки! - І ти їздиш на маршрутці — Якщо так говорити промрію, то тут фантазій дуже багато, у нашому світі існує колосальнакількість автомобілів, які не залишають тебе байдужим, викликають.захоплення, надихають чи просто радують око…А ще якщо взятиавтопром Америки 1967 року, то взагалі вежу зносить :)
Але завжди доводиться рано чи пізно спуститься на землю.
Поставивши мету придбати собі мрію дитинства, починаєш " лопатитивсі авторинки, весь інтернет авто в межах 1500 $
І тут починається:все старе, гнилий, іржаве, іномарки вимагаютьчималих витрат на ремонт, і кандидати не сприймаються за естетикою, починаєш заглядатися на вітчизняний автопром (ну є варіанти, станнормальний, ціна підходяща, АЛЕ це ж ВАЗ вибачте але душа нележить… Тим більше що досвід водіння цих авто не залишав приємнихвідчуттів)
І якось вирішив переглянути іномарки з 1975 -1987 року випуску, іось коли рік тому проаналізувавши марку Ford я відкрив для себеTaunus, моєму захопленню не було кордонів! > Знайшовшивідповідного кандидата зібрався в дорогу, взяв з собою друга, томущо їхати 500 км + незалежний оцінювач. Живу виглядає дуже ефектно, клас! ) Заходимо оглядаємо, курний, брудний, забутий, салон ужалюгідному стані… Я ретельно оглянув кузов, та є проблемні зони, але для його років він на мій подив гідно зберігся. Відкрили капот, ніби все на місці, заводити - "чинь" - завівся, - І тут по моємутілу пробігли мурашки - Вау! Приємний звук ''. Мені сподобалося.Дивлюся на друга, а на його обличчі вимальовується кислафізіономія, питаю - "у чому справа? " - відповідь - "навіщо тобі цеіржаве корито? " - Але для мене це мрія, все беру! > Взагалідоїхали не без пригод, за 200 км до будинку перестав генераторподавати струм на АКБ, простягли ще 150 км, і всі фари згасли. (кулібіни місцеві, дякую їм велике) які за символічну сумуперепаяли релюху з Волги і поставили на Форда.
Після поїздки друг зізнався, що йому сподобалося керуватиФордом,
