Історія автомобіля дуже цікава, не тільки своїм багатим минулимза кордоном, але й тим, що з автомобілем відбувалося вже і натериторії України. Я, напевно, десь 5 господар. Сієрра потрапила домені в лютому 2010 року по наведенню батька моєї тодішньоїдівчини.. Це була його стара машина, яку він продав своємутоваришеві, а вона, у свою чергу, благополучно догнивала у нього вбоксі.Коли я зайшов у бокс, де зберігався автомобіль, то нічого невіщувало біди:) Трохи в пилу, побиті бампери, невелика іржа напорогах і кілька іржавих місць під капотом в районі склянок.Яуважно обстежив днище з ліхтариком, тоді воно мені здавалося впристойному стані.Днище було оброблене, але вся веселуха іржі тагнилі сиділа під мастикою:))
"а вона заводиться", - запитали ми з Вікторовичем.
"звичайно заводиться, зараз заллю тосол і можна їхати до Києва іназад", — відповів товариш тестя, що не зістався, завелася зпівоберту, але ось тільки диміла сильно.
Ми домовилися з колишнім господарем, що підремонтуємося трохи внього в боксі (т.К. На вулиці була зима і місця, куди я міг бипоставити сієрру не було). Ідея якнайшвидше підшаманити сірку іпрацювати в таксі, тому ремонт був обраний з мінімальнимиматеріальними вкладеннями). Був гнилий метал). Далі весь автомобільбуло розібрано, почалися зварювальні роботи. Згодом було зробленокапітальний ремонт двигуна, перебрано підвіски тощо.
Машина в таксі так і не потрапила, а використовується мноющодня…:)
