Форд Сієрра, куплена мною можна сказати випадково, у вересні2009р.
Знайшов в інтернеті оголошення про продаж Сієрки 2х дверки, останнідва роки про таку мріяв можна сказати, тому що якраз 2 рокиволодів такою машиною мій брат.Подобалась легкість керма, динаміка, тиша і зручність в салоні, з жодними жигулями не порівняти, хоч мійколишній жигуленок і був в ідеальному стані.
Здзвонилися з продавцем, приїхали, машина стояла в Кончі — Заспіпід Києвом, останні пару років їздила мало, воно і не дивно, увласника ще був Прадо. Обслуговувалась за словами на СТО. Фордів цебоооольшаааа болячка) але підгнили задні куточки порогів і підпухланижня кромка дверей (тоді ще не знав який дефіцит — двері накупеху), машина жодного разу не була бита (так коцьки) і десь 50%рідної фарби. Себе.
Переварив кромки порогів і задні арки, підварив полики і під заднімбампером, переварив вихлоп:прибрав забитий сажею резонатор іобварив з'єднання труб і банок, замінив фланці на хомути. Поенявкардан у зборі це було дешевше, тому що потрібна була 3х болтовамуфта, а вона нова фірмова 600грн, ще раз переконався у відмінномустані агрегатів і що там не було жодного рукожопу. Таке враження щоя його відкрутив вперше з конвейєра. Машиною зроблено дуже багато, т.К. Авто це ще й хобі.
Дуже подобався оригінальний колір авто "сіро-блакитний" але такафарба дорога. Фарбував мобіхелом, вибрав колір "нептун" з чорноюпідкладкою і ксираліком у лаку, в похмуру погоду і в темряві колірйшов у чорний на сонці синюватий, а так сіро-зелено-синій.
Якось взимку я прийшов роботу (робота зав'язана з дизелями) іспівробітник запропонував давай я тобі форси опресую. Думаю, чому бі ні? ! Коротше — знімали форси і зірвали різьблення в голівці, довелося скидати голівку, розточувати та вкручувати гужон. Ес-ноповністю перебрав голову. Потім просто катався на машинці. Помінявроботу, на неї довелося їздити на машині, а взимку -15 Фордецьможна вранці і не завести. Ну і мені захотілося чогось новішого.Один знайомий розхвалив диво китайської техніки і мене занеслокупити Джилі СК у повній комплектації. Згодом форд став стояти і вмене. Виставив на продаж. Цілі спихнути його не було, та й шкоданебагато, тому виставив норм ціну і не йшов сильно на поступки івін дочекався дядька, який купив його синові на ДР.
Звичайно ж я шкодую, що його продав. Через рік з гаком я позбувся іДжилі, купив Шевроле, але частенько згадую мій Фордець. Кажутьперша машина западає в душу, але мені запал саме мій Фордець.
