Півроку без машини, були складними для мене, враховуючи тойфакт, що з 19років я весь час на колесах.
На вулиці 2020 рік, кінець жовтня, друга хвиля пандемії COVid-19 усамому розпалі, скоро зима.
З бюджетом до 6000$ я починаю лопатити простори інтернету в пошукахчогось адекватного, симпатичного і не старого, ще хотілося великийбагажник.
Пошук звузився до універсалів, фургони та мінівени гідних у цьомубюджеті не знайти.
Універсали-це найчастіше дизель та машини пригнані з Європи.
Подивившись на український ринок, і ціни, зрозумів що треба їхатиближче до кордону, там цінник на авто найнижчий, тому що авторозмитнюють і одразу везуть на ринок.
Беру Дружину і їдемо на авторинок до Луцька., нічого адекватногоне знайшли, то пробіг 250 тис +, то фарбована шпакльована вся, токоптить, як паровоз.
Вже засмутився, думав поїдемо ні з чим.
Батько підключився до пошуку авто дистанційно (в2020 це тренд😅).
Скинув оголошення на крутий варіант у тому ж Луцьку, але трохи вищенашого бюджету.
Зустрівся подивився авто, пробив приладом по ЛКП, проїхався, заїхали на ЯМУ, питань ніяких не виникло.
Зрозумів, що нам дуже пощастило і це наш варіант. 2.0 TDI на 6-тиступінчастому автоматі.
Весь у рідній фарбі.
З рідним пробігом у 138 тис км, підтвердженим усіма базами, сервіскою, та станом авто:кермо як нове, у рідному шкіряномуоплеті, салон в ідеалі.
У автомобіля один власник у Німеччині.
Поїхали оформлятися.
По дорозі додому, а це 400 км до Києва, отримав купу задоволення, динамічний м'який.
До зустрічі в Бортжурналі.✌🏻
