Обзавелася я своєю Лялечкою після довгих безуспішних пошуків поінтернету та серед знайомих… На пошуки пішло приблизно півроку, було багато варіантів, але нічого гідного…
І тут я побачила її... Звичайно ж, відразу я не могла і подумати, що вона стане моєю, але в мене завжди лежала душа до Фієст і явирішила подивитися на неї наживо.Машина жила в Іллічівську (а я вОдесі), приїхали з татом, подивилися. Закохалася в неї з першогопогляду, пораділа легкої механіки, тому що спочатку я шукаламашинку на автоматі, повезли на СТО, і чому я дуже здивувалася — унеї було все добре, це була перша машина, з приводу якої фахівцізробили такий висновок. Практично нічого не потрібно було вкладатикрім правого підшипника, який я до речі так і не замінила поки, ідрібниць типу ходової, що трохи відкрутилася. Я зрозуміла що вонастане моєю коли тато там же на місці попросив цей захист. Навіщоприбивати захист на чужій машині? :)
І ось вона моя… Перші пару днів звичайно ж я їздила як справжняблондинка, заглухнувши прямо посеред перехрестя, перегазовуючи інедотискне зчеплення…
> Але тепер вона моя, я її люблю, і ми з нею порозумілися.