Це була моя перша машина. В один прекрасний день я вирішив, щонастав час обзавестися власним автомобілем. Як я зможу це зробитипри тодішній зарплаті в 650 доларів (з яких 300 йшло на орендуквартири) "я тоді ще не знав. Почав ходити по салонах, придивлятисядо різних автомобільчиків В-класу. Одного разу забрів у салон Форд, сів у Фієсту і відразу ж зрозумів - це мій автомобіль. Замовивтест-драйв, поїздив, і закохався". Пір повісив на робочому столішпалери з фотографією Фієсти і мріяв.Тільки через 2 просто переставпомічати її на робочому столі і навіть забув.А через півроку якосьвсе само собою склалося, і робота нова, і кар'єрний ріст, ігоризонти нові відкрилися... І прийшов той день, коли я поїхав усалон за своєю майбутньою маляткою.Я хотів Фієсту в пакетнійкомплектації "Comfort", чорного кольору, з двигуном 1.4. Той час унас уже почався бум на цю модель, і я боявся що доведеться кількамісяців чекати на свій вибір, але як тільки я озвучив свої "вимоги"менеджер салону посміхнувся і запитав, як часто я виграю в лоторею.Саме така машинка стояла прямо на вулиці, за день до мого візитувід неї відмовився покупець (за словами менеджера — передумав ікупив собі Фабію). — Загорніть! — сказав я менеджеру :)
І через деякий час моє маля стояло у мене під вікном…
Про саму машину:так, це всього лише В-клас, та це простенький інедорогий (щоб не сказати дешевий) автомобіль. Так, пластикскрипіти почав після 10 тисяч. Але скільки задоволення від водіння! Двигун 1.4 на цьому автомобілі заслуговує на особливу увагу - я незнаю, як це вдалося Фордовським інженерам, але на такому маленькомуоб'ємі і при потужності всього в 80 к.С. Цей маленькийавтомобільчик вагою трохи більше тонни давав фору багатьоміменитішим авто як у місті, так і на 402-х метрах. Середоднооб'ємників не було жодного, хто зміг би зрівнятися з моєюФієстою на дразі. Багато хто і на 1.6 програвав по корпусу! Алеякось у нас з нею не повелося з самого початку. З одного боку, начебто і кохання взаємне, і драйв на дорозі. З іншого боку, вонапросто притягувала проблеми, як величезний магніт металевий пил. За2 роки наших відносин з нею сталося 14 заявлених страхових випадків (усього ж 42 випадки), з яких моя вина була лише у 3х (2 подряпинита 1 ДТП). В інших випадках мене навіть поряд не було. То вікнорозіб'ють, то колеса поріжуть, то подряпають, то вдарять... І таквесь час. Не встигнеш одну подряпину закласти — ось ті йнові…
Друзі з перших днів радили продати, мовляв, "нефартова вона". Яне хотів, не вірив у фартовість. Але через 2 роки у мене просто силне залишилося боротися із цими безглуздими випадковостями. Продав.Хоча досі згадую із посмішкою.