20-го жовтня 2009 року отримав довгоочікувані права. До цьоговесь досвід їзди — пару метрів по полю на вухому запорожцінаприкінці 90-х, і пару кілометрів на Таврії. Чесно кажучи вавтошколі їздити так і не навчили, ні на ЗІЛі, ні на легковій...Інструктор настільки майстерно гнуть матом від моєї їзди на ЗІЛі, що деякі його слова пам'ятаю і зараз... Прийняв рішення слати йоготуди ж і вчиться з батьком... Що виявилося набагаторезультативніше. У 1988 році німці зібрали цей дивний кузов.Начебто і універсал, але двері тільки дві, і багажник дужемаленький А в свідоцтві про реєстрацію його взагалі обізваликомбі.
Машина була сільським осликом, возила в салоні сіно, зовніпідфарбовувалася пензликом і т.Д. На сьогоднішній день стан машиниплачевний.Чимось зачепив мене цей старий фордик.Подобається вінмені, хоч і старенький і дуже торохтить. Незважаючи на те, що з1995 року вона в Україні і на неї клали дуже конкретно, до цієїзими ще бігала. Надійність просто дивує. На сьогодні треба робитидуже багато. Кузов вимагає підварювання, і повного перефарбування, рідна фарба сильно вигоріла, ходовий практично нема. Триамортизатори заклинили, четвертий теж під заміну. Пружини підзаміну. Важелі під заміну, всі гумки туди ж, стан рештиз'ясовуватимемо при розбиранні. Протікає бак, проблеми зелектрикою:майже все працює, але все на таких соплях і такзав'язнено, що жах. Одного разу була пожежа. По двигуну поки щонічого не ясно, але він не тягне. Поїду до знайомого надіагностику, але стан ходової та відсутність зимової гуми недозволяє це зробити зараз. З осені почав потихеньку скуповуватидеталі для ремонту ходової. Також скуповував різні б.У. Дрібниці, які коштують шалених грошей нові.
І ось начебто все, ставлю машину на ремонт…
