Я як зараз пам'ятаю 12 лютого 1997 р. Я йшов до школи. Симуляціїнайважчих отруєнь, температур, втрати свідомості не вдалися, довелося йти... Ось я заходжу через дерев'яні двері у великийвестибюль 25-й школи... Я піднімаюся сходами з рештою, проходячичерез "контроль" завуча і кількох викладачів... БАЦ! Рукавсемогутнього завуча Губи показала на мене... Пара вчителіввиловили мене з натовпу, підвели до неї... — У тебе занадто довгеволосся, ти не підстригся … У відповідь мої безглузді зауваження (від яких я сам у душі сміявся) про те, що ножиці маминізатупилися, перукар захворів, і грошей немає… І, о радість:менікажуть (бл*, як взагалі в школі можна так говорити? ) підстрижешся, ось тоді й приходь до школи... Я не пам'ятаю, що мені кричалинавздогін далі, бо схопивши манатки я побіг "стригтися"... У двір, на вулицю, йде слабкий сніг і я знаю, що тепер у мене залишивсятільки один вибір як провести вдало розпочався день... Я з татомпоїду купувати ЇЇ! ЇЇ, Королеву авторекламних проспектів, щовалялися по всій квартирі останній рік...
15 хвилин, 2 дороги, пролізти через прути ворота і ось вони, парадні двері сталінки... Ліфт, 8 поверх, дзвінок... — Ти чого? ! —спитала мама, відчинивши двері. Я плутано пояснив ситуацію, післячого отримав сувору догану в стилі "…це твої довгі волосся до добране доведуть…"
Батько вийшов з кімнати, подивився на мене і сказав:ти цеспеціально зробив! Я лише легко кивнув, на що отримаввідповідь: "ранець залиш і пішли". Опель Кадетт віз нас туди що наті часи називалося "автосалон", невеликийангар-склад-вітрина-стоянковий майданчик, бокс для встановленнядопів, ну ось і все.
Згортки доларів, кілька пачок (напевно дрібні купюри ) віддаютьсяпродавцю на перерахунок, а ми йдемо в бокс ... Двері, погляд вправо- відкритий капот, чистий моторний відсік ... Я пройшов до дверейводія ... Відчиняємо ... Ммм! Який же звідти потяг запах… Я досійого пам'ятаю і пам'ятатиму, мабуть. Все життя ... Це запах новоїмашини! Загалом селі, завели, на одометрі 000029, кульки, "крута"як говорили касетна магнітола Піонер, та й взагалі ... Вражень тогодня вистачило надовго) Не багато хто зрозуміє до чого це, алебатей була чітко сказана фраза:- Арік обоср***я! :) Далі - гараж підбудинком в оренду, 3 км до роботи і назад щодня, з часом дача, вилазки на природу не далі Київської області… І так 9 років… Потімпереїзд за місто, рідкісні батьківські бажання вчити мене їздити, стоянка у дворі протягом року (у мене за цей час 2140, виганяли зунівера, потім 412…),
7 грудня 2007, мені з криками на кшталт "ти на своєму Москвичірозб'єшся в сніг..." вручено довіреність... 8 грудня - на роботу, або в універ, не пам'ятаю… Пробки, жорсткий сніг, я їжу невідчуваючи габаритів після квадратного Москвича… Все, я поїхав…)Так, 111 000 на одометрі
Так, вибачте якщо все це розтягнув - якщо вже розповідати такрозповідати))))
Завжди мріяв дізнатися чим живуть таксисти, мені завжди був цікавийцей "промисел") Тотальне грачання привело мене влітку 2008 у таксі, де після основної людської роботи я катаюся до цього дня) — япросто не можу відмовитися, реально круто коли є привід проїхатисяСофіївською пл., коли в Софії погашено світло:)
Зима 2009-2010 — стоянка в гаражі, 192 000 на одометрі тлінні думки "що робити з нею"... І нарешті весна-ремонти, літо-фарбування...Двигло перебрали трохи, таке...) загалом 205 660 політ нормальний; )У планах дофігу всього, але моє розгильдяйство по-друге і грошовепитання по-перше не дають розгулятися в повну міру:)
З.И. Сподіваюся у мене будуть приводи оновлювати цей обліковийзапис; ) Ну ось і фсьо. Машину продано. Пішла занедорого киянину.Приємно іноді бачити її у місті :)