Ем… як завжди, я оповідання велике залишаю "на потім", а потім це ніколи не настає, хіба що муза раптово на плече сідає або осяює осяяння, навіть засліплює… Але цього мало для реєстрації. Тому скажу, що моя маленька машинка Матіз здолала шлях Київ-Одеса-Крим минулого літа — зі мною як водій — а це багато чого коштує. Тому вона - предмет моєї особливої гордості і приклад, "як одна ма-а-аленька, але дуже горда пташка..." Ну і т.д., ви знаєте))))







