Якось непомітно пролетів час володіння цим авто, навіть толком нічого і не написав сюди наостанок. Що можна сказати, якщо душа лежить до японців, то від ланоса кайфу володіння не чекай. Тому як тільки настала можливість його продати і оволодіти мрією, все так і відбулося. Тішить, що за час володіння критичних моментів не спливало і, сподіваюся, не спливе.
Спадщині дякую і нехай буде для нащадків. Як зараз пам'ятаю цей момент, як я сів на пасажирське сидіння абсолютно нового ланоса. Тачка реал вогонь, тиха, жвава, комфортна, та що тут казати, новий автомобіль! Через рік, дідусем і бабусею було вирішено подарувати цей автомобіль мені. І ось, я став другим власником автомобіля Део Ланос. Тому й назвав його "спадщину".
Дістався мені практично ідеал, 83000 км пробігу за 13 років, зробити необхідно в основному планові роботи. Довго думав, чи заводити бложек у принципі, адже дуже багато майстрів і слушних порад вже описано, тому тут будуть здебільшого оповідальні записи чисто для історії.








