Машина — це свобода.
Свобода від набридлих тролейбусів і маршруток, від нудноїнеобхідності вранці спускатися в метро, від нескінченноїприв'язки до поїздам і літакам, адже, вибираючи маршрути, коженводій грає в тайм менеджмент із самим собою, мені подобаютьсянавіть пробки — можна спланувати зустрічі, поговорити по телефону, змінити мейк ап і зачіску, коли довкола завмирає автомобільнийпотік…
Я люблю свою машину за цей дар самотності — відгородитися відсвіту, зачинивши двері, і за можливість подумати – скільки фантазійвитає в її прохолодному салоні! І за можливість не думати — колимені потрібен тайм аут:швидке коло по Автограду, розчерк слаломноїфігурки, їзда по сплячому місту …
Якщо я відчиню вікна — поруч сяде Ніч. Асфальту, що гуде гуркітмотора ... Ці неголосні звуки - гул мого особистого всесвіту, вякому їх тільки двоє - моя машина і Ніч. Вісімки. Я палко покохалапершу в житті машину і за паркування по звуку, і за її прохідність– на українських дорогах це практично джип. Потім срібний «Ланос»додав нову нотку:там, де свобода та швидкість, дуже доречнийкомфорт.
Так що французька штучка у списку машин стала третьою. Ми одразузрозуміли, загалом, що ми підходимо один одному – я і ma Citroenrouge*. Я люблю свою малечу за всі її козирні фішки:божевільнігальма, унікальний дизайн, фірмове кермо (об'єктивно шкода, щовиробники відмовилися від його «фішки» в наступних моделях, це булариса властива тільки Сітроєнам і в цьому був особливий шарм) ... Завсе його датчики, двозонний клімат контроль, омивачі фар, круїз іліміт швидкості та інше. Перераховувати навряд чи потрібно –як-небудь вам надам найдокладніший огляд. Здогадалися – я люблюавтомобілі. Мені навіть складно уявити, як можна жити без машини —я ненавиджу моменти автокритичних днів. Це сумний час, коли машинау ремонті. Якщо малечі немає поруч, нехай навіть і ненадовго – явідчуваю до болю особисту неповноцінність, сумну не залученість доавтомобільного мейнстріму …
Я люблю свою машину – так, я люблю її пристрасно! Пристрасть неминає з роками – я за кермом десять років. Я багато чому навчилася- я обходжуся без істерик від пошкоджень, поломок, хоч мені від нихтеж боляче - пам'ятаю їх протилежно. Автомобіль як наркотик. Усписку клінічних фобій пристрасть людини до машини невблаганнозростає … Запах машин збуджує більше будь-якого парфуму. Кожнанеповторна, є вибір на будь-який смак… Сітроен пахне ваніллю, фруктовою зеленню яблук, свіжою та невловимою, з шармом французькихпарфумів. О, як давно я мрію вигадати парфум для авто - пряний ітрішки гіркий аромат шин і бензину, змішаний з м'ятною прохолодоютільки помитої машини і з терпкуватою віддушкою міцної кубинськоїсигари - так після гоночної траси пахне нагрітий капот...
Французькі машини як французькі парфуми… (с)