Це машинка мого чоловіка - машинка з цікавою історією, якапочалася коли я побачила у продажу ситроен, не на ходу, недорогий, з документами, універсал, судячи з фото - придатний довідновлення.
І показала оголошення чоловікові… і, побачивши в його очах знайомиймені вогник, зрозуміла, що він уже вирішив його купувати! :підкапотом нічого немає, лобове скло розбите, всередині залишки салонута купа слідів життєдіяльності різного контингенту, ходовий майженемає, а те, що є явно неробоче, бічне скельце вибите, кузовгнилий…
А ось Данька чому -то не розчарувався взагалі, з ентузіазмом їїрозглянув, зрадів, що двері відчиняються і зачиняються, і вирішив, що відновити машину цілком у його силах.Купил, привіз додому наевакуаторі і, вирішивши, що двигуна для нього все одно немає, відклав роботи за ним "до кращих часів" :) Через рік, а може ітрохи пізніше ми купили іржавенький ситроен майже задарма і майжебез кузова як донора для нашої машини і Данька почав збірку. Збиравїї майже всю зиму, якісь запчастини через недосвідченість довелосякупувати двічі, самостійно припаював наконечники до трубочок, якісьособливо трудомісткі роботи робили разом, та й взагалі, де могла ядопомагала:розбирала салон, зчищала іржу — навіть довелосявпоратися з панічним страхом болгарки — тепер у мене, побачивши цейінструмент у роботі, не виникає бажання бігти кудись далі :)
Загалом з різними втратами і травмами Данечка зібрав те, щоспочатку виглядало як металобрухт. І коли навесні цей ситроенвиїхав із двору, моєму захвату не було межі! ))
Хоча вже тоді я розуміла, що це тільки початок, адже мій чоловікзахворів на ситроєни остаточно)) А ще трохи пізніше він дізнався, що у Києві продається повнопривідний сітроен…
