Коли ми з Мишком були зовсім маленькими, нам дуже хотілося покататися на автомобілі, тільки це ніяк не вдавалося. Скільки ми ні просили шоферів, ніхто не хотів нас катати... Одного разу ми гуляли у дворі. Раптом дивимося - на вулиці, біля наших воріт, зупинився автомобіль.
- Це "волга". - Ні, це «Москвич».- Багато ти розумієш! - кажу я.
- Звичайно, «Москвич», - каже Мишко.- Подивися, який у нього капець.- Який, - кажу, - каппор? , а в машини - капот! Ти подивися, який кузов.Ведмедик подивився і каже:- Ну, таке пузо, як у "москвича". - Це в тебе, - кажу, - пузо, а в машини ніякого пуза немає. - Ти ж сам сказав "пузо".- "кузов" я сказав, а не "пузо! " Ех, ти! Не розумієш, а лізеш!
Ведмедик підійшов до автомобіля ззаду і каже:
- А у " Хіба є буфер? Це у "москвича" - буфер. - Я б говорю:- Ти б краще мовчав. Вигадав ще буфер якийсь. Буфер - це у вагона на залізниці, а у автомобіля - бампер. Бампер є і у "москвича" і у "волги". - На цей бампер можна сісти і поїхати. - Не треба, - кажу я йому. -- А він:- Та ти не бійся. Проїдемо трохи і зістрибнемо. Тут прийшов шофер і сів у машину. Ведмедик підбіг ззаду, вмостився на бампер і шепоче:- Сідай швидше! Сідай швидше! Я кажу:
- Не треба!
А Мишко:
- Іди швидше! Ех ти, трусишко! Я підбіг, причепився поряд. Машина рушила і як помчить! Мішка злякався і каже:- Я зістрибну! Я зістрибну! - Не треба, - кажу, - розб'єшся! А він твердить:- Я зістрибну! Я зістрибну! І вже почав опускати одну ногу. Я озирнувся назад, а за нами інша машина мчить. Я кричу:- Не смій! Дивись, зараз тебе машина задавить! Люди на тротуарі зупиняються, дивляться на нас. На перехресті міліціонер засвистів у свисток. Ведмедик перелякався, зістрибнув на бруківку, а руки не відпускає, за бампер тримається, ноги по землі волочаться. Я злякався, схопив його за комір і тягну вгору. Автомобіль зупинився, а я все тягну. Ведмедик нарешті знову заліз на бампер. Навколо народ зібрався. Я кричу:- Тримайся, дурню, міцніше! Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. - Злазь, - кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу я відірвав його від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує. Шофер із кабіни виліз - усі на нього накинулися:- Не бачиш, що в тебе ззаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшли ми вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. У Ведмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це він колись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потім ведмедик каже:- Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі загояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? - Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. - А ми міліціонерові листа напишемо, - каже Мишко. - Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздить правильно"., отримати міліціонеру".Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" Люди на тротуарі зупиняються, дивляться на нас. На перехресті міліціонер засвистів у свисток. Ведмедик перелякався, зістрибнув на бруківку, а руки не відпускає, за бампер тримається, ноги по землі волочаться. Я злякався, схопив його за комір і тягну вгору. Автомобіль зупинився, а я все тягну. Ведмедик нарешті знову заліз на бампер. Навколо народ зібрався. Я кричу:- Тримайся, дурню, міцніше! Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. - Злазь, - кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу я відірвав його від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує. Шофер із кабіни виліз - усі на нього накинулися:- Не бачиш, що в тебе ззаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшли ми вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. У Ведмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це він колись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потім ведмедик каже:- Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі загояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? - Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. - А ми міліціонерові листа напишемо, - каже Мишко. - Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздить правильно"., отримати міліціонеру".Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" Люди на тротуарі зупиняються, дивляться на нас. На перехресті міліціонер засвистів у свисток. Ведмедик перелякався, зістрибнув на бруківку, а руки не відпускає, за бампер тримається, ноги по землі волочаться. Я злякався, схопив його за комір і тягну вгору. Автомобіль зупинився, а я все тягну. Ведмедик нарешті знову заліз на бампер. Навколо народ зібрався. Я кричу:- Тримайся, дурню, міцніше! Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. - Злазь, - кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу я відірвав його від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує. Шофер із кабіни виліз - усі на нього накинулися:- Не бачиш, що в тебе ззаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшли ми вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. У Ведмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це він колись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потім ведмедик каже:- Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі загояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? - Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. - А ми міліціонерові листа напишемо, - каже Мишко. - Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздить правильно"., отримати міліціонеру".Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
"Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. - Злазь, - кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу я відірвав його від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує. Шофер із кабіни виліз - усі на нього накинулися:- Не бачиш, що в тебе ззаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшли ми вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. У Ведмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це він колись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потім ведмедик каже:- Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі загояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? - Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. - А ми міліціонерові листа напишемо, - каже Мишко. - Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздить правильно"., отримати міліціонеру".
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
"Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. - Злазь, - кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу я відірвав його від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує. Шофер із кабіни виліз - усі на нього накинулися:- Не бачиш, що в тебе ззаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшли ми вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. У Ведмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це він колись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потім ведмедик каже:- Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі загояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? - Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. - А ми міліціонерові листа напишемо, - каже Мишко. - Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздить правильно"., отримати міліціонеру".
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" - Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі заживуть. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? - Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. - А ми міліціонерові листа напишемо, - каже Мишко. - Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздить правильно"., отримати міліціонеру".Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" - Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі заживуть. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? - Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. - А ми міліціонерові листа напишемо, - каже Мишко. - Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздить правильно"., отримати міліціонеру".Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.



