Коли ми з Мишком були зовсім маленькими, нам дуже хотілосяпокататися на автомобілі, тільки це ніяк не вдавалося. Скільки мині просили шоферів, ніхто не хотів нас катати... Одного разу мигуляли у дворі. Раптом дивимося — на вулиці, біля наших воріт, зупинився автомобіль.
— Це “Волга”. — Ні, це «Москвич».— Багато ти розумієш! — кажу я.
— Звичайно, «Москвич», — каже Мишко.— Подивися, який у ньогокапець.— Який, — кажу, — каппор? , а в машини - капот! Ти подивися, який кузов.Ведмедик подивився і каже:- Ну, таке пузо, як у "москвича". - Це в тебе, - кажу, - пузо, а в машини ніякого пузанемає. - Ти ж сам сказав “пузо”.— “Кузов” я сказав, а не “пузо! ”Ех, ти! Не розумієш, а лізеш!
Ведмедик підійшов до автомобіля ззаду і каже:
— А у “ Хіба є буфер? Це у “Москвича” — буфер. — Я б говорю:— Ти бкраще мовчав. Вигадав ще буфер якийсь. Буфер - це у вагона назалізниці, а у автомобіля - бампер. Бампер є і у "москвича" і у "волги". - На цей бампер можна сісти і поїхати. - Не треба, - кажуя йому. -
— А він:— Та ти не бійся. Проїдемо трохи і зістрибнемо. Тут прийшовшофер і сів у машину. Ведмедик підбіг ззаду, вмостився на бампер ішепоче:— Сідай швидше! Сідай швидше! Я кажу:
— Не треба!
А Мишко:
— Іди швидше! Ех ти, трусишко! Я підбіг, причепився поряд. Машинарушила і як помчить! Мішка злякався і каже:— Я зістрибну! Язістрибну! — Не треба, — кажу, — розб'єшся! А він твердить:— Язістрибну! Я зістрибну! І вже почав опускати одну ногу. Я озирнувсяназад, а за нами інша машина мчить. Я кричу:— Не смій! Дивись, зараз тебе машина задавить! Люди на тротуарі зупиняються, дивлятьсяна нас. На перехресті міліціонер засвистів у свисток. Ведмедикперелякався, зістрибнув на бруківку, а руки не відпускає, за бампертримається, ноги по землі волочаться. Я злякався, схопив його закомір і тягну вгору. Автомобіль зупинився, а я все тягну. Ведмедикнарешті знову заліз на бампер. Навколо народ зібрався. Я кричу:—Тримайся, дурню, міцніше! Тут усі засміялися. Я побачив, що мизупинилися, і сліз. — Злазь, — кажу Мишкові. Він з переляку нічогоне розуміє. Насилу я відірвав його від цього бампера. Підбігміліціонер, номер записує. Шофер із кабіни виліз — усі на ньогонакинулися:— Не бачиш, що в тебе ззаду робиться? А про нас забули.Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшли ми вбік і бігом у провулок.Прибігли додому, захекалися. У Ведмедика обидві коліна до кровіобдерті і штани порвані. Це він колись бруківкою на животі їхав.Дісталося йому від мами! Потім ведмедик каже:— Штани — це нічого, зашити можна, а коліна самі загояться. Мені тільки шоферашкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номермашини записував? — Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен.— А ми міліціонерові листа напишемо, — каже Мишко. — Стали ми листаписати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарештінаписали:«Дорогий товаришу міліціонер! Ви неправильно записалиномер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, щоводій винний. Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, авін не знав. Шофер хороший і їздить правильно”., отриматиміліціонеру”.
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" Люди на тротуарі зупиняються, дивляться на нас. На перехрестіміліціонер засвистів у свисток. Ведмедик перелякався, зістрибнув набруківку, а руки не відпускає, за бампер тримається, ноги по земліволочаться. Я злякався, схопив його за комір і тягну вгору.Автомобіль зупинився, а я все тягну. Ведмедик нарешті знову залізна бампер. Навколо народ зібрався. Я кричу:— Тримайся, дурню, міцніше! Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. —Злазь, — кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу явідірвав його від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує.Шофер із кабіни виліз — усі на нього накинулися:— Не бачиш, що втебе ззаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! -Відійшли ми вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. УВедмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це вінколись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потімведмедик каже:— Штани — це нічого, зашити можна, а коліна самізагояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через насдістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? — Я мушузалишитися і сказати, що шофер не винен. — А ми міліціонерові листанапишемо, — каже Мишко. — Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогийтоваришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Визаписали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний.Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав.Шофер хороший і їздить правильно”., отримати міліціонеру”.
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" Люди на тротуарі зупиняються, дивляться на нас. На перехрестіміліціонер засвистів у свисток. Ведмедик перелякався, зістрибнув набруківку, а руки не відпускає, за бампер тримається, ноги по земліволочаться. Я злякався, схопив його за комір і тягну вгору.Автомобіль зупинився, а я все тягну. Ведмедик нарешті знову залізна бампер. Навколо народ зібрався. Я кричу:— Тримайся, дурню, міцніше! Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. —Злазь, — кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу явідірвав його від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує.Шофер із кабіни виліз — усі на нього накинулися:— Не бачиш, що втебе ззаду робиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! -Відійшли ми вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. УВедмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це вінколись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потімведмедик каже:— Штани — це нічого, зашити можна, а коліна самізагояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через насдістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? — Я мушузалишитися і сказати, що шофер не винен. — А ми міліціонерові листанапишемо, — каже Мишко. — Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогийтоваришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Визаписали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний.Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав.Шофер хороший і їздить правильно”., отримати міліціонеру”.
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
"
Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. — Злазь, —кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу я відірвавйого від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує. Шофер ізкабіни виліз — усі на нього накинулися:— Не бачиш, що в тебе ззадуробиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшлими вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. УВедмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це вінколись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потімведмедик каже:— Штани — це нічого, зашити можна, а коліна самізагояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через насдістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? — Я мушузалишитися і сказати, що шофер не винен. — А ми міліціонерові листанапишемо, — каже Мишко. — Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогийтоваришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Визаписали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний.Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав.Шофер хороший і їздить правильно”., отримати міліціонеру”.
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
"
Тут усі засміялися. Я побачив, що ми зупинилися, і сліз. — Злазь, —кажу Мишкові. Він з переляку нічого не розуміє. Насилу я відірвавйого від цього бампера. Підбіг міліціонер, номер записує. Шофер ізкабіни виліз — усі на нього накинулися:— Не бачиш, що в тебе ззадуробиться? А про нас забули. Я шепочу Мишкові:- Ходімо! - Відійшлими вбік і бігом у провулок. Прибігли додому, захекалися. УВедмедика обидві коліна до крові обдерті і штани порвані. Це вінколись бруківкою на животі їхав. Дісталося йому від мами! Потімведмедик каже:— Штани — це нічого, зашити можна, а коліна самізагояться. Мені тільки шофера шкода:йому, мабуть, через насдістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? — Я мушузалишитися і сказати, що шофер не винен. — А ми міліціонерові листанапишемо, — каже Мишко. — Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцять папери зіпсували, нарешті написали:«Дорогийтоваришу міліціонер! Ви неправильно записали номер. Тобто Визаписали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний.Шофер не винен:винні ми з Мишком. Ми причепилися, а він не знав.Шофер хороший і їздить правильно”., отримати міліціонеру”.
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" - Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі заживуть. Менітільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? — Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. — А ми міліціонерові листа напишемо, — кажеМишко. — Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцятьпапери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Винеправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми зМишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздитьправильно”., отримати міліціонеру”.
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.
" - Штани - це нічого, зашити можна, а коліна самі заживуть. Менітільки шофера шкода:йому, мабуть, через нас дістанеться. Бачив, міліціонер номер машини записував? — Я мушу залишитися і сказати, що шофер не винен. — А ми міліціонерові листа напишемо, — кажеМишко. — Стали ми листа писати. Писали, писали, аркушів двадцятьпапери зіпсували, нарешті написали:«Дорогий товаришу міліціонер! Винеправильно записали номер. Тобто Ви записали номер правильно, тільки неправильно, що водій винний. Шофер не винен:винні ми зМишком. Ми причепилися, а він не знав. Шофер хороший і їздитьправильно”., отримати міліціонеру”.
Запечатали листа та кинули до скриньки. Мабуть, дійде.