Це авто теж придумав і розробив концепцію доробок сам. Правильнобуло б назвати його TAHOELADE - це суміш Cadillac Escalade &Chevrolet Tahoe + GMC Yukon. Ідея була яка - взяти від цих двохавтомобілів елементи кіт мені подобалися і були необхідні (длямене) які були в одному авто, але не були в іншому, благо ціавтомобілі йдуть на одній платформі в General Motors + створитиекстер'єр та інтер'єр несхожий ні на що., коробка, люксовістьКаділака, позашляхові та буксирувальні можливості від Тахо, замовляв виробництво авто прямо на заводі, всі модифікації якзавжди теж проводилися в США, в машині є все універсальна — на нійі на ділову зустріч і на побачення. В гори і річки перетинати імістом і в далекі поїздки їздити — все зручно і приємно! >
www.youtube.com/user/ItsA…lay/uploads/1/CJWrrurb4f4
Відео тесту Сніжка Першим автомобільним каналом:
> www.youtube.com/user/ItsA…lay/uploads/6/QgoaEHFyPVE
Звіт про поїздку на Сніжку на Північний Полюс! ,
> і огляд авто журналом EVO:
community.most.ua/groups/…4/23/strogo-na-sever.aspx
нижче оригінальний
Мало кому прийде ідея:відправитися святкувати Новий Рік наПівнічному полюсі.
автомобілі до Північного Льодовитого океану, і будь-що-будь, все-таки дістатися до полюса і це без попередньої резерваціїлітаків тощо.
Точка старту …
Олексій Таврін / Артемій Сурін
Фото Артемій Сурін / Олександр Лобанов
<
Мене зовсім не дивує, що ідея придбання цього автомобіля виникласаме у Артемія Суріна — людини захопленої, мандрівника і, до речі, єдиного українського учасника легендарних перегонівGumball3000.
Так та вимоги до нового авто були сформульовані саме з активногоспособу життя Артемія. Ці вимоги включали:
— нівелювання всіх неприємних сюрпризів, які можуть піднестиукраїнські дороги;
- комфортне розміщення в салоні великої компанії пасажирів, якісупроводжують власника в його тривалих подорожах; - прохідність набездоріжжя і практичність при їзді в місті; -
- здатність буксирувати причіп з яхтою, довжиною близько 40 футів івагою майже 5 тонн; - унікальність і краса автомобіля. Незабаромринку привело Артемія до висновку, що жоден з відомих авто не можеповністю задовольнити цим критеріям. Необхідну універсальність ібагатогранність не надали ні Lexus 570, ні Range Rover, ні HummerH2 — кожен з них мав лише частину необхідних якостей. І ось під часперебування в Лос -Анджелесі майбутній власник звернув увагу надоопрацьований Cadillac Escalade, який виробляється на одній базі зChevrolet Tahoe та GMC Yukon. Ознайомившись із кожною з цихмоделей, Артемію прийшла ідея на загальній базі створитиавтомобіль, який би взяв якісь особливості від кожної машини ізавдяки цьому зміг би досягти шуканої універсальності.
> Правда, для цього довелося переконувати General Motors, щобвони прийняли незвичайне замовлення і виготовили на заводі такийсобі конструктор з трьох авто, благо база у них загальна. Бувстворений на базі Cadillac Escalade, зберігши його розкішність такомфорт. Позашляхові можливості, включаючи пневмопідвіску Z71 ізрежимами блокування диференціалів та роздаткою, взяті від ChevroletTahoe, встановлений двигун від GMC Yukon потужністю близько 400к.С. Автомобіль має 6-ступінчасту автоматичну трансмісію ізможливістю ручного перемикання передач. Також авто оснастилипосиленим буксирувальним пакетом — внаслідок чого він з легкістюможе впоратися з буксируванням 5-тонної яхти! Коли авто буловиготовлено, власником було прийнято рішення про доопрацювання йогоекстер'єру та інтер'єру з метою створення унікального автомобіля, не схожого на жодну іншу. Ці доробки було доручено зробити компаніїRBP у Лос Анджелесі. Автомобіль позбавився великої кількостіхромованих деталей і був повністю пофарбований у білий колір, внаслідок чого йому було дано прізвисько «Сніжок». ».
Була повністю змінена передня частина автомобіля, встановленийновий бампер, решітка радіатора, виготовлена унікальна передня тазадня оптика, встановлені хромовані зі вставками в колір кузоваколісні диски 24- го радіусу.
Салон автомобіля був повністю перешитий. Інтер'єр позбавивсядерев'яних вставок, і на їх місце було встановлено карбон, що впоєднанні з бежево-червоною комбінацією шкіри та алькантари робитьсалон теплим і водночас зі спортивним акцентом. Встановленомонітори для пасажирів другого та третього рядів, з'явилася новааудіосистема, другий ряд сидінь оснащений двома роздільнимикріслами преміум-класу. У результаті вийшов дійсно унікальнийавтомобіль, який не схожий на жодний серійний авто, і при цьомупоєднує в собі, здавалося б, несумісні речі:комфорт і динамічніхарактеристики Cadillac, чудові позашляхові здібності ChevroletTahoe, відмінні буксирувальні можливості, розкішність і«люксовість» персональних доробок та абсолютно індивідуальнийзовнішній вигляд і стиль. За визнанням власника, автомобіль вийшовдійсно універсальний — на ньому зручно їздити містом, воно іззадоволенням долає бездоріжжя, вражає своєю динамікою для 3.5тонного авто, дуже комфортний та економічний у далеких поїздках, престижний для ділових зустрічей та приємний у щоденномуспілкуванні.
Ідея поїздки на Північний полюс виникла спонтанно і була обумовленатим, що на Новий рік вже набридли пляжі та пісок. -то в спекотнихкраїнах або дощ та олив'є у Києві. Хотілося відчути справжнюказкову зиму, як у дитинстві. При невгамовному коханні до подорожейна авто, вибір був очевидний. До того ж, це була чудова нагодапротестувати новий автомобіль.
У Києві вирішити питання про переліт з краю материка на ЗемлюФранца-Йосифа та подальшу океанську подорож на криголам доПівнічної полюсу не вдалося, що й не дивно. Тому було ухваленорішення на Сніжку їхати до краю землі, в буквальному значенні слова— до Північного Льодовитого океану — через Білорусь, Росію, Фінляндію та Норвегію, і звідти, зорієнтувавшись на місці, намагатися потрапити на Північний полюс.
Склад нашої, з дозволу сказати, експедиції попередньо складався зтрьох осіб:безпосередньо мене, мого друга Дмитра з Москви, тежшукача пригод і справжнього авантюриста, а також друга Алекса зЧикаго, який завчасно прилетів до Київ.
Слід зазначити, що наші пригоди почалися ще до від'їзду з Києва.Алекс, у ніч перед нашим від'їздом, не перестаючи дивуватися красі, комунікабельності та темпераменту українських жінок, у процесіцього спілкування отримав досить інтимну травму та змушений бувзамість подорожі на Північний полюс зайнятися новорічним лікуванняму постільному режимі!
Отже, нас залишилося двоє. Сніжок до подорожі спеціально неготували — не було часу та й хотілося перевірити можливості автонавіть не змінюючи всесезонних коліс 24-го радіусу. Виїжджали рановранці 22 грудня, перший пункт — Мінськ, де вирішили повечеряти, зустрітися із друзями та переночувати. Мінськ знову здався чистим, освітленим, спокійним містом із широкими проспектами, невеликимтрафіком та поступовим зменшенням «совка» в атмосфері міста.Повертаючись уночі з ресторану до готелю, ми наскочили на гострийкрай бордюру і переднє ліве колесо, з гучною бавовною, вибухнуло.Первинний огляд показав серйозність проблеми - бічний розрив 15 смзавдовжки і 5 завширшки - така покришка не підлягає відновленню.Половина ночі пішла на пошук цілодобового шиномонтажу, пошукподібного колеса в Мінську, Києві, Москві чи Пітері, але все марно– такої покришки немає – потрібно чекати від 2 тижнів.Шиномонтажники братської Білорусі, підбадьорювані нами та нашоюгорілкою, всю ніч чаклували над колесом, і їм таки вдалося закритипробоїну двома армованими латками, але, як самі ж вони зізналися, їхати такою покришкою було дуже небезпечно. Зрештою вирішили їхатина запасці — літній покришці 17-го радіусу. Ставимо менше колесоназад, благо профіль запаски високий та це дає розбіжність у висоті17-го та 24-го радіусу всього сантиметрів п'ять. У результаті, поспавши пару годин, виїжджаємо з Мінська з метою подолати за одиндень весь шлях територією Росії та в'їхати до Фінляндії. Передбілорусько-російським кордоном нас зупиняє місцева ДАІ заперевищення швидкості, нам необхідно заплатити штраф, причому лишебілоруськими рублями, яких ми не маємо і обміняти валюту можна лишев банку, який сьогодні закрито. Втім, невеликі переговори, 10доларів, і ми їдемо далі. До речі, це був перший та останній раз зацю подорож, коли нас зупиняли за перевищення швидкості.
Росія. Величезна, розбита, п'яна. Такою вона нам здалася. Слідзазначити, що російський етап був найменш приємний, особливопроходження російських кордонів та спілкування з митниками таприкордонниками. Увечері приїхали до Пітера, повечеряли у центріміста. Пітер сподобався дух міста, Нева, архітектура. «Це — неМосква», зауважив між іншим Діма, і був, безперечно, правий.Минувши Російський кордон і в'їхавши до Фінляндії, ми немовпотрапили в інший світ. Рівні дороги, дотримання правил дорожньогоруху, чистота узбіччя. З'їхали з траси на узлісся, там і заночувалив Сніжку, благо місця, щоб розкласти в ньому два спальних мішки, достатньо. Прокинувшись бадьорими та задоволеними, одним кидкомподолали шлях до столиці Фінляндії Гельсінкі, де вирішилизупинитись на два дні. Весь час пішло на різдвяний шопінг, милування сучасною функціональною архітектурою столиці тавідвідування відмінних ресторанів — італійського таскандинавського. Виїхавши з Гельсінкі, за один день проїхалиприблизно половину території Фінляндії та зупинилися на ночівлю умісті Оулу на березі Ботнічної затоки. Наступного дня, виїхавшивранці, на обід ми в'їхали в казкову Лапландію. Лапландія справдігарна, як у казках, — вся засніжена, величезні ялинки, здається, ось-ось з-за кучугури виїде Дід Мороз або Санта-Клаус на возі золенями! З цього моменту ми перестали їхати асфальтом, точнішеасфальт, звичайно був, але під шаром льоду і укатаного снігу. Тестгуми на гальмування відразу ж зменшив оптимізму і змусив скинутишвидкість, уникаючи різкого натискання на будь-яку з педалей —всесезонна гума явно не для зим Лапландії. Тут ми зупинилися вгірськолижному курорті Леві – він знаходиться вже за полярнимколом. Леві непоганий для тих, хто любить лижі чи сноуборд – чудоваінфраструктура, великий вибір трас. Ми зняли котедж, покаталися наснігоходах і вирішили виїжджати до Північного Льодовитого океанунаступного ранку. Вранці на паркуванні ми не виявили Сніжка, та йсамого паркування теж не було — вночі піднялася завірюха, якаповністю заміла автомобіль. Відкопували Сніжка близько години і втаку негоду рушили далі на північ. За такої завірюхи видимістьстановить не більше 20 метрів, рух можливий зі швидкістю 30-40км/год, не вище. Температура опустилася до -25, особливість кліматув цей час в тих краях полягає в різкій зміні погодних умов -завірюха різко налітає і різко припиняється. Рухаючись на північ, ми звернули увагу на те, що машин ставало дедалі менше, температурабула весь час близько -30, часто траплялися олені, які не зверталина нас жодної уваги. Їхали ми переважно в темний час доби, аджесвітловий день за полярним крюком — це час з 10 до 14 години, і щодалі на північ, то світловий день коротший.
Через деякий час змінився і пейзаж за вікном — ми в'їхали влісотундру. До цього моменту температура була весь час -25-30градусів, колись ми почули дуже гучний тріск і скрип у машині. Такевраження, що вона стала дерев'яною, кидаємо погляд на термометр-49! Зміна температури на 20-30 градусів на відстані кількохкілометрів – це звично для півночі. Пічка працює на повнупотужність, Сніжок, на самоті, вночі, стійко переносячи мороз, рухається до узбережжя Північного Льодовитого океану. В'їхали вНорвегію пізно ввечері. Зміни відчули відразу — дорога звузилася доширини, коли три авто на ній не роз'їдуться. Рельєф - суцільнатундра і це дозволяє розганяти вітру до божевільної швидкості, щоми і відчуваємо в салоні зовсім не легковажного авто. Нашим GPSнавігатором залишається близько 300 кілометрів до узбережжяЛьодовитого океану, коли ми потрапляємо в справжній буран. Це незавірюха Північної Лапландії — буран налітає, миттєво сповіщаючисебе потужним ударом вітру по кузову авто, видимість — абсолютнийнуль, необхідно відразу зупинятися, інакше можна зірватися з дорогина узбіччя. На наше щастя, бурани не тривали більше тридцяти-сорокахвилин, що дозволяло нам хоч і повільно, але завзято рухатися у бікузбережжя. Проїхавши норвезьку тундру, ми звернули увагу, що рельєфзнову змінився у бік гористої місцевості. Бурани заспокоїлися, затедодалося нервів під час подолання спусків та підйомів там, де цероблять лише автомобілі із ланцюгами на колесах. У цей момент мибули дуже раді наявності можливості перемикання передач вручну таповному приводу – це допомагало за майже повної відсутностізчеплення коліс з дорогою. Ми вирішили будь-що-будь дістатися тієїж ночі до крайньої точки материка, щоб не втратити шанси потрапитина Північний полюс у Новорічну Ніч.
Нам залишалося проїхати ще близько 150 км до ПівнічногоЛьодовитого океану, коли умови подорожі стали ще екстремальнішими —гірські серпантини за складністю набагато перевершують кримські, бурани, що чергуються з завірюхою та лякає відсутність заправок.Якоїсь миті ми несподівано заїхали в тунель, прорубаний у скелі, причому ухил дороги був весь час вниз. Ми зупинилися біляінформаційного щита в середині 6-кілометрового тунелю і з подивомдізналися, що цей тунель проходить під Північним Льодовитим океаномі веде до крайньої точки материка Європа — острова Магероя! Тунельбув побудований лише кілька років тому. На виїзді з тунелю намз'явилася картина суворої арктичної негоди — суцільна біла стінабурана, що бушує. Ми перечекали, доки стихія заспокоїться, і рушилидалі — залишилося менше 100 км до останньої точки. Ця останнядистанція була найскладнішою — проїзд вузькими серпантинами, зодного боку яких — стрімка стіна гори, з іншого — обрив, що веде дозаток Північного Льодовитого океану, непроглядна темрява та бурани— це було справжнім випробуванням. На березі, порізаномумальовничими фіордами, нам траплялися нечисленні рибальські села зсуворими місцевими жителями. Живуть люди там виключно завдякиокеану та рибному промислу. Кілометрів за п'ятнадцять до закінченняпівострова, ми все ж таки виявили заправку і, з радістю інатхненням, рушили в кінцевий пункт — мис Нордкап, що є прямовисноюскелею з пологим плато, що височіє на висоті 300 метрів надокеаном. Цей мис був точкою навігаційної опори перших арктичнихмандрівників. Подолавши останню ділянку серпантину, ми в'їхали наплато, і перед нами відкрилася картина невимовної краси — безмежнагладь Північного Льодовитого та Північне. Сяйво, що висвітлює йогочорні безкраї води. Стало очевидно, що заради такої краси, безперечно, варто долати всі труднощі шляху. Ми під'їхали на Сніжкумайже до самого краю плато, зупинившись метрів за п'ять від обриву, і вирішили заночувати тут, не забувши відсвяткувати досягненняпершої мети! На наступний ранок, прокинувшись близько 11.30, івиявивши за вікном абсолютно ясну погоду, ми вирішили не гаючи часупровести фото-відеозйомку і знайти маленький аеропорт, звідки, начебто, літають продовольчі літаки на землю Франца Йосипа.Витративши не більше хвилини, щоб одягнути рукавички та куртки, мивийшли зі Сніжка і виявили над собою чорне небо — від ясної погодихвилину тому не залишилося й сліду. Ця ознака була нам уже знайома— буран! Застрибнувши назад у машину, ми відчули потужний ударвітру по кузову, і автомобіль посунуло вітром на кілька метрів, нащастя, у бік краю 300 метрового обриву плато Нордкап. Ми, не гаючичасу, покинули небезпечну зону, спустилися серпантином вниз і зновупотрапили в ясну погоду. Знайшовши пологий спуск до океану, мивирішили здійснити давню традицію та заїхати колесам до океану. Мійнапарник Дмитро фотографував і знімав на відео, Сніжок усімачотирма колесами стояв у Льодовитому океані, і в цей момент зновумиттєво потемніло, ніби хтось вимкнув у небі світло. Через часткусекунди лунає найпотужніша бавовна — величезна хвиля підганяєтьсявітром розбивається об невелику скелю, за якою ми, сховавшись відвітру, проводимо зйомку. Авто повністю накриває тоннами бризокхвилі, що розбилася, і ця вода починає затягувати Сніжок в океан! Миттєво оцінивши ситуацію, бачу, що колеса повністю у воді інаступна хвиля може затягнути машину ще глибше, звідки невиберешся! Включаю задню передачу, чотири колеса хапаються заслизьке каміння і все-таки тягнуть Сніжок назад. За мить другабавовна і тонни води обрушуються на землю там, де щойно були ми.Дмитро промок до нитки під крижаною водою. Ми відігріваємось іпрямуємо у бік заправки. Уточнивши у працівників АЗС, дезнаходиться горезвісний аеропорт, прямуємо до населеного пунктуХенінгсваг. Прибувши туди, ми швидко знаходимо головного, що нащастя говорить англійською. Дізнаємося, що — диво! — літак летітимена Землю Франца-Йосифа, щойно дозволить погода. Домовившись проціну нашого перельоту, ми знаходимо місце стоянки для Сніжка ічекаємо команди на виліт. Землі в буквальному значенні слова.Вранці наступного дня ми вилетіли на Землю Франца-Йосифа —архіпелаг островів, що належать Росії, більша частина яких досі недосліджена. Світ багаторічних льодів, вулканічних гір та айсбергів.На дослідницькій станції найближчого острова архіпелагу мидізналися, коли саме сюди зайде атомний криголам, який нині заможнітуристи Європи і США прагнуть екзотики Півночі. На щастя, їх тежвезли на зустріч нового року на Північний Полюс, тож довго чекатинам не довелося. Вранці наступного дня ми піднялися на борткриголаму, попередньо домовившись про ціну питання з російськимкапітаном. Під час перебування на землі Франца-Йосифа нам вдалосяпобачити білих ведмедів, моржів та приголомшливі краєвиди Арктики.Рухаючись суворо на Північ, криголам протягом двох днів пробивавсобі дорогу крізь товщу льоду. Видовище льоду, що ламається зоглушливим тріском, зачаровує, як і пейзажі пустельної Арктики, освітленої неймовірної краси Північним сяйвом. Нарешті ми досягли900 N, тобто точки Північного Полюса, про що всіх сповістив сильнийгудок нашого корабля! Ми спустилися на лід, організували пікнік івідсвяткували зустріч Нового Року в зовсім іншій, чистій, північній, арктичній і прекрасній реальності. Чистота природи, повітря, фарб і думок - незабутні і небачені досі відчуття! Мираділи, як діти, — тепер і ми серед підкорювачів Північного Полюса! Шлях назад, на материк затягнувся на 4 дні. Прибувши, нарешті, вХенінгсваг, ми виявили кучугуру, в якій розпізнали Сніжка і, відкопавши його, рушили в дорогу назад. Північ, мабуть, не хотівнас відпускати, не показавши всю свою справжню міць. Під час рухусерпантинами острова Магероя, налетів такої сили буран, який простозірвав з дороги 3.5 тонного Сніжка на узбіччя схилу гори.Самостійні спроби вибратися не увінчалися успіхом — благо рідко, але все ж таки повз нього проїжджали норвежці, які до їхньої честізавжди зупинялися і намагалися допомогти. У результаті довелосявикликати спеціальний аварійний автомобіль, який прибув за кількагодин і за допомогою лебідки та 150 євро визволив нас ізнебезпечної пастки. Втомлені та сповнені вражень, ми з останніх силзробили 700-кілометровий кидок назад, у Лапландію, у Леві, де нанас чекав орендований котедж. Сауна, камін і вино допомогли намотямитися і з насолодою згадати події останніх днів.
Вранці наступного дня ми виїхали з Леві, проїхали Фінляндії, в'їхали до Швеції і проїхавши майже всю її територію, прибули доСтокгольма. Там вирішили зупинитися на три дні — відпочити, влаштувати шопінг, відчути місто, відвідати найкращі місцевіресторани та інші визначні пам'ятки. Три дні у Стокгольмі пролетілияк одну мить і, прокинувшись вранці 7 січня, ми почали збирати речіта готуватися до відплиття на поромі до Риги. Виходячи з готелю, мивиявили, що наш Сніжок зламаний і з нього вкрадено більшістьречей:навігаційна система та найголовніше — всі наші документи! Іце у столиці спокійної Швеції на паркінгу 5-зіркового готелю.З'ясування стосунків з адміністрацією готелю нічого не дало, оскільки саме в цьому місці у них не встановлені камери, грабіжникинапевно про це знали, та й ми не мали часу, тому що через тригодини вирушав наш пором до Риги. Знайшовши без навігації та картиполіцейську дільницю, ми оформили поліцейський звіт у милої бабусі, яка опинилася місцевим шерифом, у будівлі поліцейської дільницібільше схожої на дитячий садок. Поліцейський звіт було оформленошведською мовою і став нашим єдиним документом. Посольство Українибуло закрито через святкування Різдва Христового, і нам нічого незалишалося, як пробувати перетнути Чотири кордони без жодногодокумента, окрім звіту поліції шведською мовою., тому що першіпитання, які задавалися прикордонниками та митниками були проавтомобіль:яка марка? якого розміру колеса? яка витрата? і т.Д. Ітільки після цього чемно цікавилися документами та іншим. ДопомагавСніжок і назад, що в умовах повної відсутності паперів булоособливо актуальним. У результаті, припливши на поромі до Риги іпісля цього проїхавши за добу понад 1200 кілометрів, пройшовшикордони Латвії, Литви, Білорусі та рідної України, ми благополучноповернулися до Києва, де відразу ж були зупинені місцевимиДаішниками о п'ятій ранку. Шведський звіт, наші бороди і втомленіочі явно ввели їх у замішання, і вони довго радилися, але все жтаки відпустили нас з Богом. Те, що Сніжок затих за кілька метрівдо будинку, і вкотившись на паркінг, більше не завівся, нібивиконав свій обов'язок по доставці господаря додому. Як виявилося, несправний був датчик паливного насоса, який просто перетворився накрижину і відмовився працювати, але зробив це біля самого будинку, а не на серпантинах узбережжя Північного Льодовитого океану або впустельній Лапландії…
Прийшовши до тями, за кілька днів, я чітко усвідомив, що ПівнічнийПолюс — це найкрасивіше місце на землі, яке я коли-небудьбачив!
