Напевно, поділю її на кілька частин, і почну з середини, саме зпридбання, залишивши поки питання "чому саме нива і чому саме ця"на "пізніше":)
Отже, поїхали ... Після "народження" машинки, з салону її придбалахарківська фірма, і каталися на ній, зрозуміло, хто хотів, якхотів, і куди хотів. Розуміємо, що догляд за нею був " на папірці іза крайньої необхідності". Коли її укатали за пару-трійку років достану "більше не їде", машинка була віддана любителю нив, який "почав робити машину для себе". З незрозумілої мені причини, "аматор" почав ремонт машинки з кузовних робіт — за що йомувеличезне спасибі:зовні машинка виглядає чудово, має якісне ЛКП івзагалі не має кузовних ірж та інших дефектів. Поставившинайдешевшу сигналку (ще й неправильно), почав спроби прилаштуватиниву далі, я на той момент їздила на "дамській малолітражці" - ЧеріКімо - і пристрасно мріяла змінити її на шниву або Вітару. Можливо, колись розповім, чим був викликаний такий вибір "наступного" авто.Перекупом через інтернет-ресурс (не згадуватиму, щоб незвинуватитися в рекламі) мені було запропоновано обмін кімо нашниву. Розглянувши зовнішність машини крупним планом нафотографіях, було вирішено:беру. Запчастини жигулівські, недорогі, потягну ремонт "якщо раптом що". І я поїхала за машинкою доХерсона, попередньо знявши з обліку свою Кімо.
Перша реакція на машину була - "яка гарна! " Друга - зазирнувши всалон - "смердить прокуреним колгоспним автобусом" ... Третя - "ічого це вона так торохтить ..." Але відступати було нікуди, богрошей вже було витрачено:проїхалося півтисячі кілометрів, Кімознята з обліку і навряд чи продасться до закінчення терміну "червоних номерів", до того ж, через тиждень у мене планувавсявідліт на відпочинок… Нива поїхала до Вінниці.
Мабуть, я не розповідатиму, як перші дві доби я билася в істериціщоразу, як сідала в машину:я гостро реагую на запахи, і сморід усалоні мене вивертала навиворіт. Забігаючи наперед скажу, що салонхімчистився - за всіма правилами повного чищення. Довго ще я возилаостропахні "смердючки-пахнючки", провітрювала, і повторнохімчистила сидіння, щоб вивітрити колгоспний сморід. Алевпоралася:через кілька місяців, машинка запахла "дівчинкою" —парфумом та свіжістю :) Зрозуміло, зараз у моїй машині некурять)
Далі розпочався не бюджетний етап роботи з двигуном і ходовоючастиною.
Взявши авто, звичайно ж хочеться замінити рідини - "чи мало." Призаміні масла в розширювальному бачку виявилася дивна емульсія, і явирушила до мотористів. При побіжному огляді мені повідомили, що "пробита прокладка ГБЦ"... При повному розтині - "потішили"фразою: "залишай, це надовго". Довгий місяць з-під капота моєїТигрюші все виймалося і ставилося нове. Так-так, на пробігу 100тис. Довелося капіталювати двигун. Усі витрати, які були на ремонтмашини, я сама собі компенсувала мантрою "я люблю свою машину, вонахворіє, я її вилікую." триває це донині)
У наступному пості, можливо, я продовжу розповідь про подальшіремонтні пригоди моєї машинки) Скажу тільки, що на сьогоднішнійдень — моя нивка швидко бігає містом і околицями, відмінноповодиться в кучугурах і невеликих болотцях, показує чудову витратупалива на трасі, і взагалі привертає увагу доглянутістю, але нерафінованістю — ниві недозволено бути сильно гламурною :)
