Два дні тому ми разом проїхали наш 100 000-й кілометр.
А почалося все у далекому (уже так здається) 2007-му. 7-го квітня явиїхав із салону на столичці на новенькій Шевролі Лачетті бордовогокольору, у максимальній комплектації CDX.Приїхав додому, я ще тодіжив на Дарниці, пам'ятаю, дощ був.Поставив машинку на стоянку івирішив, що не їздитиму доти, доки не отримаю нормальні номери і незастрахую, але хотілося покататися жахливо! Повернувся до машинки, завів, хвилин 5 виїжджав зі стоянки і поїхав у бік бориспільськоїтраси, щоб спробувати що таке швидкість 100-120 км / год.Я і досібільше 120 не люблю якось їздити... Виїхав на трасу, відчуття —супер! Але десь біля клумби я згадую, що всі документи, які лежали уфайлі, я залишив удома, зупиняюся, перекладаю дихання, дзвонюдругу, чую в трубці "100 баксів" ", Це якщо гальмують:) Втім як ядобирався додому цієї вже зовсім інша історія, але документи теперзавжди вожу з собою, хоча ще один раз теж забув:) Ось так мипочинали наше спільне життя, тому що за останні 3 з половиною рокими просто нерозлучні. Об'їздили фактично всю країну, але нашулюблений напрямок — Одеса та Крим:)
Найбільш красиві фото додам потім:) А поки що — фото з подорожіКримом (закінчився омивач скла)
