Зізнаюся чесно - я не знаю, як почати. Спочатку я думав, що для того, щоб максимально точно описати відчуття від цього автомобіля, мені потрібно знову сісти за кермо і прокотитися напівпорожніми вечірніми вулицями, натиснувши кнопку “sport". А потім, ще не віддихавшись, почати набивати на клавіатурі рядки, що описують процес керування цим автомобілем. Хоча, керування - неправильне слово. Це все одно що сказати - я керую електрогітарою. Так, однією рукою я затискаю струни, а другою невпинно лупцюю по ним медіатором, змушуючи електрогітару видавати саме ті звуки, які мені потрібні, але хіба можна сказати, що я нею керую? Під час поїздки твоя голова видає приблизно наступний код - "ааааааа! ааааа!". А після поїздки код змінюється на “оооооох, блииииин… ооох…”. І тільки через якийсь час ти починаєш приходити до тями… Тому я почекав, випив, спробував розслабитися і починаю.
Перше, з чого потрібно почати описуючи цей автомобіль - його двигун. Картером (другий у світі седан із сухим картером - кваттропорте). Це дозволяє терпіти перевантаження в поворотах і не прихворіти на масляне голодування під час чергового віражу. Цьому двигуну мало одного повітряного фільтра та двох кінцевих банок глушника. Він жадібний і вдихає через два фільтри, а видихає через 4 задніх банки. Так, у штатній системі не просто здвоєні трубочки на задніх глушниках — це повноцінні чотири секції задньої частини вихлопної системи. Погляд не може не упертися в широчені задні покришки. Площа кожної покришки дорівнює двом невеликим українським селам. 275/35 R18 у штатному розмірі, але деяким і цього виявляється мало. Я встиг помітити одне - ширина покришок впливає лише на те, з яких оборотів задні колеса зриватимуться в пробуксовку при повністю відкритих дроселях. А зриватимуться вони, можете мені повірити.
4.9 літра, 400 кінських сил і 500 Нм крутного моменту. Показники не дитячі, але не дивують сьогодні. Ескалейд одного відомого Альфіста має 409 сил, знятих з мотора, який з часів Елвіса Преслі був модернізований лише тим, що на нього навісили компресор кондиціонера. Але не дивують вони доти, доки ти не натиснеш на педаль перелому шийних хребців (надалі педаль ПШП). У звичайних машинах вона називається педаллю акселератора. Я вже писав, що багатодросельний впуск - це не тільки красиво і дозволяє безбожно вироблятися в барі перед друзями. Дроселі роблять реакцію на педаль газу не просто блискавичною, а надзвичайно різкою. Якщо на перших двох передачах колеса чіпляються за асфальт — педаль ПШП перетворюється на спусковий курок. Автомобіль не пришвидшується та не стрибає вперед. Він вистрілює. Відразу після різкого натискання М5 просто переміщається у просторі з усіма наслідками, що випливають для твого організму. Хм, що “витікають” - дуже підходящий термін… Але не тільки різке прискорення здатне зробити з твоїх пасажирів людей з явно вираженим очним тиком. Різко відпускаючи педаль ПШП, ти суглобами відчуваєш, як наглухо захлопуються всі 8 дросельних заслінок. Вона настільки різко впирається в легкі мотори, що закрилися, що розмазані комахи відриваються від переднього номера. При цьому звук з реву, що розриває нутрощі, перетворюється на незадоволене бурчання самого головнокомандувача пекла…
Я все намагався розпочати, але не наважувався. Звук – глобальне питання для М5. І якщо відверто, тільки звуку достатньо, щоб заплющити очі на всі її недоліки. Я не зміг би пояснити вам борщ на прикладі однієї буряки або кількох цибулин. Тільки згадавши всі його інгредієнти, включаючи бонус групу у вигляді горілки та пісень ДДТ, можна зрозуміти, наскільки далеко зайшла господиня, що стоїть біля плити в ім'я його Величності Борща. Отже, приступаємо до нашої онлайн передачі "звуки моторів своїми руками"! Щоб отримати звук М5 Е39, вам знадобляться: щіпка нижневального В8 від вантажівки ЗІЛ, кілька пісень Баррі Вайта, дві чайні ложки травневої грози з її неповторними гуркотом грому, крик трахкаючих котів і гуркіт складу вантажного поїзда. Інакше кажучи, у неї голос самого диявола. І не просто диявола, а дуже злого диявола. Начебто він щойно дізнався про те, що альбом Painkiller від Judas Priest не збираються випускати платиновим виданням у Японії… Дуже, дуже злий звук. А найсмачніший момент – пробудження звіра після довгої сплячки. Настилі глушники дають набагато різкіший звук, і ледь почувши цвірінькання стартера - вона вистрілює. Вибухає. Рявкає на тебе. Не надто голосно… Але в цьому звуку ти кожною клітиною відчуваєш — прокинулися п'ять літрів робочого об'єму двигуна… Коли помер Sinatra, світ раптом зрозумів — такого голосу більше не буде. Його пісні співали сотні талановитих співаків. Йому наслідували. Його копіювали. Але жоден з них не став другим Голосом Всесвіту. Я послухав останнім часом досить різних В8. І технологічних японських, і верескливих німецьких, і вульгарних американських. Вони всі по-своєму хороші. Але “It Was A Very Good Year” – пісня Sinatra. А V8 від BMW завжди залишиться піснею двигуна S62 в аранжуванні підрозділу BMW Motorsport. М3 V8 не повторила цього, як не повторив Robbie Williams успіх Sinatra, співаючи всі його пісні…









