Від моменту початку пошуків мого першого автомобіля і добезпосередньо самої покупки, минуло більше року. Переглянуто купуоголошень:Е36, Е34, Е39 ... Як складно! Що ж вибрати? Але чимчастіше натикався на 36-му купе, тим більше в голові поселяласядумка, що це саме те, що мені потрібно, була відсіяна купавідвертого шлаку, ще на стадії перегляду оголошень і спілкування зпродавцями. Пішов на спад і все, що було накопичено дещопримножилося і я вирішив, що це непоганий шанс зважитися нарештітаки і щось взяти. За оголошенням про продаж тепер уже моєї купехи, я стежив на той час приблизно місяць Підкупувало те, що була водних руках 8 років, відштовхувало те, що знаходилася в Києві за600км від мене. Перекуп, з яким за підсумком ми так і не змоглидомовитися подивитися машину, господар 34-й ретельно намагавсязамовчувати по телефону про досить великі косяки, зокремавідірвані, а потім і переварені задні склянки. У результаті від34-ї я теж відмовився навіть не подивившись.
До цієї парочки траплявся ще 36-й седан, з максимально адекватнимгосподарем, чесним, але по-перше машина була у Вінниці, по-друге якпотім з'ясувалося у тієї машини пішли тріщини на передніх склянках.Так я відмовився і від неї.
Після кількох розмов з тодішнім господарем моєї машини, переглядівфото, я таки наважився, замовив квитки на потяг в один кінець іпопрямував до Києва з батьком. Машина стояла на робочому паркінгу.Оскільки ми приїхали раніше за господаря, відразу почали оглядатимашину. Як згодом виявилося кузов живий, рівний без дтп, перевареніпороги і задні арки, мотор їде, заводиться з півоберта, а все іншевзагалі і поміняти можна. Після недовгих роздумів, дорога до МРЕВ, оформлення, номер під лобовим та шлях додому у 600км. Із цього іпочалася наша з нею історія…