Мрія, яка здійснилася…
Будучи три роки членом Всеукраїнського клубу BMW і не маючимашини, ні на секунду не переставав мріяти про власного баварця і, звичайно, працювати над цим... У перший рік членства хотівпсиханути і купити стареньку третю серію е21, у другій — е30, алевитримка здобула гору і в 2008-му вирішив пошукати собі вже е36.При чому купе - і все тут! У той час, як більш-менш жива купехакоштувала 13-18.000 у.О., у мене не було і "десятки". За такі грошінавіть "труп" складно було знайти. Але команда "хочу" була запущенаі про повернення не могло бути мови. Варіант з пригоном буввідкинутий через дорожнечу, і пошуки проводилися по Україні… післядзвінків за деякими варіантам — знову в Інтернеті І тут — картинаолією:у Львові (де провчився у військовому інституті 5 років іотримав права) синя бестія в м-пакеті, з ніздрями під колір кузова, світлим шкіряним салоном Recaro і без тонування — як мріяв! Цінник— 13, 500 (при курсі долара 4, 70 грн.), але треба було з'їздити увідпустку і якщо ще не заберуть — був готовий почати торгуватися.Літо - в'яленький сезон на автомобільному ринку і моя симпатія такище не була продана. Поїхали дивитися авто з одноклубником, який наних зуби з'їв (димою MDU). Вранці з суботи 2.08.2008 зустріч уцентрі міста Лева, ще одна знижка за недоліки і ввечері я — власникавтомобіля з гордою назвою BMW! Якщо вірити продавцям, то машинабула пригнана з Німеччини за півроку до моєї покупки, простояла уЛьвові та майже не їздила... Дороги там відстій. Казали, було в неїдо цього три господарі:німецький багатій, реальний механік концернуБМВ (який доставив м-пакет та вихлоп), а також ще один вдячнийвласник, який не погано її доглядав. Зобов'язуюсь наслідувати їхприклад…
