Text :"
"може ну його? " - запитало тіло, що просиділо цілий день за кермом. "ні! " - відповів розбурханий сплутаними думками мозок, і віддавкоманду на підйом.
На годиннику 00:32, і він бадьоро побіг до кабінету, пролежавши вліжку якихось 15 хвилин — спрага писати переборола втому.І ось, відкривається кришка ноутбука, пальці, що тремтять від збудження, набирають у Машина була в нього вже кілька тижнів, але кайф відпокупки не проходив ні на хвилину., хотілося кинути все, і їздити, їздити, їздити ... Він отримував реальний кайф від водіння цієїбаварської сучки, йому подобалося буквально все:невелика витрата, жорстка підвіска, і такий сексуальний рик мотора., коли з вікнакабінету на тебе дивиться хижак з біло-блакитним пропелером накапоті. Забути про всі проблеми, і насолодитися важким гуркотомрядної четвірки, що зрідка перебиває чорногорський фольклор, щодоноситься з радіоприймача. І він скористався цим шансом на повну.Намотавши 200 кілометрів по серпантину Чорногорії, надивившисьпейзажів і зробивши величезну купу корисних справ, він повернувсядодому приємно втомленим. Але думки про чорний бумер, що стояв унього на подвір'ї, вже третій тиждень не давали заснути, і вінвирішив поділитися ними з тими, хто зможе їх не тільки прочитати, ай відчути. Він вирішив вести розповідь про машину в літературнійформі, щоб поєднати приємне з корисним і підтягнути забуті за рокирутини навички письма.
