З першого тижня володіння цього дива я зіткнулася зі звичним стереотипом про дамочки на червоних кабріолетах. Вибір упав на цю машину абсолютно випадково. Виросла я в компанії JDM любителів, і, маючи свої переконання на рахунок BMW, ніколи б не могла подумати, що стану володаркою однієї з них.
З певним лімітом за коштами я закопалася на кілька днів в пошуках "того самого" автомобіля, який застане мені в душу. На диво, в нашій країні за ці гроші нічого яскравого знайти не вдалося. Відповідаючи на всі запити, я не змогла знайти нічого вартісного. Для жарту, відкривши оголошення про червоний кабрик, погортавши фотографії, вирішила подивитися це диво вживу. Власник за три роки накотив на ній 40 тисяч, шалено її любив і беріг.
Вибір був очевидний: машину в такому стані та й таку яскраву складно було знайти. Віддавши завдаток, прийшовши додому, я ще довго не могла повірити, що, шукаючи собі якесь Субару у хетчбеку, повелася на червоний німецький агрегат — мрію більшості дівчат. А загалом, це моя перша машина. Спочатку мета була знайти "овоч", на якому я зможу себе нормально відчувати перший рік на дорозі. У цьому сенсі майже двотонна машина з двома літровим двигуном і 143 поні виправдала себе.
























