Дякую за фото зі зльоту rt13
Тридцятка — це невиліковна хвороба, варто раз поїздити на Е30, ідумка про повернення до цього кузова не відпускає ніколи. Кузові, була придбана машина, яка назавжди прищепила любов як до тридцятогокузова так і до BMW в цілому. Поїздивши рік на трійці, настав "часрухатися далі", та й, якщо чесно, їздити щодня особисто для менебуло досить втомливо. Одне я знав точно — до кузова Е30 повернусяобов'язково, але тільки як автомобіль, на якому можна прокататисянічним містом, насолоджуючись звуком рядної шістки під капотом.
< робилася не одна спроба знайти щось живе в межах Києва, алевкотре приїжджаючи на огляд хотілося піти вже через 10 секундспоглядання прикручених вихлопів болтами до підлоги багажника, встановлених моторів не на лапи, а на лонжерони та іншого остраху, яку здоровому любителю трійок бачити не варто.
На початку року мене навіть вкусив туринг і я придбав собінепоганий по кузову сарай на М40 і почали потихеньку туди збиратиM20B25.
До установки мотора в універсал залишалося буквально кількатижнів, зібрано тисячу і одну деталь для правильного переходу з 4на 6 циліндрів, залишалося тільки чекати заповітного дзвінка "моторзібраний, приїжджай". А переглядати автопродажі на предмет хорошихтридцяток вже стало звичкою.
Дивлячись на кабріолет, у голову прийшов цей настирливий шепіт — "якщо ти не спробуєш, шкодуватимеш усе життя" . Забігаючи вперед, прокотившись вечірнім Києвом, скажу точно, шкодував би)
Та й, чесно кажучи, мене все більше приваблювала ідея підтримуватигідний стан улюбленому автомобілю, ніж будувати з нуля.
В У результаті ще дві поїздки до Одеси, одна на огляд, другазабрати машину, оскільки жодного приводу відмовитися від неї я небачив.
