Всім привіт!
Моя історія покупки цієї малечі досить банальна…
До цього я в основному їздив на японцях і в принципі бувзадоволений машинами вузькооких.От і цього разу продаючи Mazda 6 GGдумав що куплю собі Accordа 8ого... І поїхав пан до Києва наоглядини ідеального акордеону (як запевняв мене продаваний за тел.)Дорога не близька Крим-Київ митниці всі справи, та ще й намаршрутці… Після 400 км на розваленому спринтері я зрозумів що мояспина не витримає дорогу назад на цьому диво апараті! Ну думаю недай боже баян буде вбитий… що тоді хз…
Приїхав до столиці і одразу зателефонував продавцю мовляв, вези візвіз, холоп, барин, чекати більше не може. Справи з машинкою щопотрібно робити і т.Д
І тут я чую неймовірне мовляв робити в машині нічого не потрібновзагалі! Я в шоці! говорю як так? такого не буває =) на щопродаваний мені відповів "відповідаю увасся" тут все вогонь іобслуга тільки у офіцелів бла бла бла бла…
Приїжджаємо на сто піднімаємо і те чого я боявся починаєзбуватися!
<
Одразу що бачу тупо лопнута пружина ззаду, жодного живогосайлентблока в важелях не спереду не ззаду (жоден карл! ) Подушкидвигла, аморти все мертве ... Пробіг 160000тис.Км Половина днищазамазана якоюсь мастикою, мастикою. Коротше такого мотлоху я небачив давно ... І це тіло мені ще говорить ну та не нова ж машина... Але ти каже все одно подумай зараз в Крим на адванседі якпопрешь і життя відразу налагодиться. Пффффф ... Коротше давай допобачення!
Після цього подивився ще пару акордів усі укочені в мотлохрізнокольорові, салони у всіх тільки насрати залишилося для повнотикартини. Загалом че-то засмутився я…
Ну і почав я дивитися вже на все поспіль лиж би живе. Camry, Mazda6 GH, Teana…Довго сидіти в Києві було не варіант…
І тут чергове натискання кнопки на авторіа "додано за годину" вперших рядах "вона" брюнеточка доглянута повнопривідна...Їдемо!
Бігав в округ машини 2 години так і не знайшов до чого можнадоеб…
Прокотився і закохався відразу… який там акорд…
Діагностика наказала довго жити переднім двом амортам, втулкамстабілізатора та одному сайлету ось і всі проблеми…
Далі МРЕО, номери… і ось я вже на трасі їду до Криму. Все як умаренні))) Але усмішка на обличчі все 850км не сходила з могообличчя!
