Історія про те, як машина повернулася в сім'ю.
У далекому 1997 році, коли мені було 6 років, мій дід купив цю, натой момент, свіжопригнану з Німеччини машину.Пам'ятаю як впершепобачив її і таке інше.Запах ялинки в салоні запам'ятався на всежиття.У перший клас першого вересня дід привіз мене на ній дошколи.Загалом ця машина частина моїх дитячих спогадів.Але черезпару років, дідусь вирішив її продати, і мені, малявці лише зіскорботою в душі довелося прийняти цей факт.
У ті часи часто практикувався продаж/купівля авто за генеральноюдовіреністю у нотаріуса.Процедура була простішою і набагатодешевшою за переоформлення в ДАІ. За цими правилами дід і продав їїновому щасливому власникові.Оформили генералку на 10 років (черезці десять років ще на десять продовжувалася)
Від машини залишилися ті самі дитячі спогади.Біла, велика, красиваі запах салону Протягом двадцяти років час від часу, як правило, насімейних гуляннях не раз згадувалася ця машина. А дід, не раздокоряв себе за продаж.
І ось одного разу, через двадцять років. Дзвонить мені сестра ікаже, що до них із мамою приїхав мужик, який купив ауді у дідуся.Хоче продати машину, але не може, бо законний власник (мій дід)помер. І просить маму, вступити у спадок, щоб переоформити машину іпродати. Почувши це я негайно вирішую викупити в нього нашу аудюху.Наступного дня машина повернулася в сім'ю. Хочеться висловитиподяку цьому мужику, що зберіг її відносно в хорошому стані і безколгоспу. Тепер почалася моя історія володіння цією легендою.
Фото розташовані за хронологією від моменту придбання до нашихднів.