просто так (скоро будуть новини про машину)

Чим крутіше джип — тим далі пи****ать за трактором! (народна
мудрість).
Епіграф.
Справа була на початку зими, коли снігу вже навалило пристойно, аземля ще глибоко не промерзла. Спокою не дає, або просто слова синазірвали мене з асфальтової дороги:- Тату, а у нас справжній джип? »
- Справжній! - Не паркетник? (де він слів таких нахопився? ) - Та ні, синку. Як ми його прозвали?
— Чому не пам'ятаю, пам'ятаю — ТАНК! Тільки ми на ньому посправжньому бездоріжжю ніколи не їздили.А раптом він і не ТАНКзовсім? !!
Правий поворотник Стоп.
— Значить, перевірити хочеш?
— Дуже!
Сам уже злегка на взводі, півроку на ньому їжджу, а все ніяк незберусь з дороги з'їхати. Мабуть, зірки сьогодні склалися ТАК.Мабуть - ПОРА! Вилазю, включаю «хаби»-передній міст, прикидаю кудизгорнути "в гівни", так би мовити:випробувач, млинець! — Гаразд, поковбасимось трохи…
Час години 4 вечора, вже стемніло і дороги майже не видно, цепогано. До будинку недалеко, кілометра 3 так, якщо щось трапиться -не замерзнемо, це добре. Мобільник працює, куртки у нас теплі…
В запасі є ще Шевроле-Тахо у мами. Ризик мінімальний. ЇДЕМО!
Згортаю на полі. Дорога одразу скінчилася, але наш ТАНК бадьоренькопобіг свіжим снігом. Дизелек бурчить, хуртовина з-під коліс… краса! Тільки трусить нехило — ходи підвіски великі, але тут нічого невдієш — треба платити за задоволення. Від'їхали від дороги вже 600метрів, повертаюся до сина:— Ну як тобі? Чи не захитало? Назадзагортаємо?
Бачу радісні очі хлопчика, прямо світиться весь:— Тату, це таккруто! Адже тут до нас ще ніхто напевно на машині не їздив, тількина тракторі! А дай мені покермувати, га? Ось це ТАНК!
Во дає!
… ну і таке інше… Емоції захльостують, як кажуть, повні штанищастя. А хлопець мій хоч і 7 років зроду тоді був, але водити вжетрохи міг. "а чого, поле довкола на кілометр, нехай проїдетьсятрохи", - подумав я і зупинився. - Давай - перелізай! Водила!
Переліз, посунув під себе крісло до упору вперед, у дзеркалаглянув… як дорослий — відзначив я. — Добре, дзеркала тобі в полі незнадобляться… Давай до ліси і назад.
І покотили потихеньку. Син — хлопець обережний, розуміє, що неварто різких рухів робити:котимо собі на другій передачі.під'їжджаємо до верхньої точки поля і тут передні колеса (35дюймів) різко йдуть вниз, проламуючи лід! Машина клює носом, яупираюся руками в торпеду. Я навіть толком і зреагувати не встиг, ащо толку - секунда і все! Стоїмо, перекошені. Хлопчик мій налякавсяне на жарт і педаль газу до підлоги і придавив! Або настав на неїпросто від перекосу. ТАНК загарчав своїми 8 горщиками і плавно, розсовуючи бампером гівни та булькаючи двома глушаками, в'їхав уструмок усіма 4 колесами… "сіли! " — промайнуло в голові. А малюквчепився в кермо і просто вже плаче (але кермо не кидає) - І ГАЗУЄ, ГАЗУЄ! - НЕ ГАЗУУУУЙ! — кричу я, перекрикуючи дизель. А його якзаклинило — ми вже не їдемо, а просто окопуємось, колеса вивісилисьі тепер просто закидають кузов глиною. Я нарешті здогадуюсьперекинути коробку (аКПП) на нейтраль. УФФ!
Сидимо… Темно…

ПРИГОДИ ПОЧИНАЮТЬСЯ.

— Ну все все! Не плач, зараз щось придумаємо! — заспокоюю я його.Настав час оцінити ситуацію, намагаюся відчинити двері. Ха! - Нетут то було! Не відкривається. Опустив скло, висунувся, дивлюся —глина вище за пороги, двері тримає. Пхав-штовхав... Відкрив. Виліз.Добре сидимо! Впевнено! Під машиною такі чудові ГОВНИ - глинавпереміш з льодом та водою! І ніякого інструменту немає і до дорогивже метрів 700!
— Так, ПРИГОДИ ПОЧИНАЮТЬСЯ! — оголосив я. — Ну звідки ж у найвищомумісці поля взявся цей гребаний струмок? ! — Тату, а тато… а ми невтопимося? — Я вже ні! А ти як хочеш… — секунди 3 і він уже порядзі мною стоїть. ПАП! — Все, далі вже не потоне. — А що теперробити? ! — Що-що, викликаємо техніку (маму тобто) . Ти — додому, грітися, а я тут буду з лопатою… мм… грітися, а там буде видно.
Зателефонували мамі. Мама посмикувалася щодо сексу з лопатою.Побрели до
дорогою. Я вже відчув, як син налякався, не питаю нічого.
Мовчки йдемо нашою ж колією. А ось і мама підрулила, будиноккілометрів за три. Я здаю їй сина, хапаю лопату і назад, вислуховуючи навздогін все, що вона думає про наші покотушки і промене особисто. Але не поїхала, каже — спостерігатимемо за процесом…Бадьоро так ломлюся назад, морозець уже трохи додає, та й стемнілозовсім. Маю надію відкопатися, чи хоча б спробувати колеса здути.Може вдасться виповзти самостійно.
Щось трапилося і з мене просто пре енергія! Я трактор! Я -
екскаватор! Зараз, все швиденько прокопаємо… Так! Так! І осьтак!
…
"ні хера я не екскаватор! " — після 20-хвилинного метання глиниподумав я.
…
"і не трактор зовсім! " - Після того як кілька разів по колінопровалився в крижану жижу. Так, вечір перестає бути млосним (с)…Захлюпав назад до мами в Таху — перевзутися. Марення не поспішаючиназад, прикидаючи скільки мені ще копати ... Озирнувся ... Щегодини 3-4 копати точно. Знову з розлюченістю починаю рити глину.Ну, не в полі ж кидати машину. Проходить ще деякий час і копатиостаточно набридає, та й взагалі кінця цього заходу не видно. Щоробити? Поодинці я тільки до ранку відійду ... І тут мене відвідуєзовсім ідіотська, але тоді по-моєму геніальна думка:по нашій коліїТаха легко проїде і висмикне ТАНК! Той, хто зовсім отямився відцієї ідеї і від того, що не треба більше копати, майже підстрибоммчу до дороги. Вислухавши мою марення, дружина ввічливо сказала, щонастав час уже й додому... ТАНК ніхто не вкраде. А завтра, хоч з 6ранку... — Кидати в чистому полі бойового коня? ! Та тут трактори за6 секунд роздягають, а у нас кожне колесо по 200 доларів! І діл напівгодини — смикнути трохи і все. Головне — смикнути трохи, а далівін сам!
Я так переконливо казав, що вона здалася.
Сів за кермо. Ну тепер обережніше треба. Як би і Таху непосадити.
Знижена (це ж не ТАНК! ), з'їхали з дороги — ось наша колія.
— Через 20 хвилин будемо вдома! — погойдуємось у колії.
Під дном щось підло заскреготіло і машинка завмерла. Туди-сюди…глухо. Сидимо. Але не дуже начебто. Забув я, що коліщатка вже неті, машинка нижча. Знову виліз. Заліз під машину:— Не будемо вдома! На пузо сіли.
Моя дружина дуже стримана жінка. Але очі! Я там стільки прочитавпро себе! І я знову став екскаватором. Копав години півтори.Вимотався, як слон спітнів. Вирішив сходити до танка по сигарети, та й провідати.
Провідав. Стоїть. Тільки калюжі під колесами схопилися льодом.Години дві і він як криголам вмерзне, значить вранці ще й ломом лідз нього відбивати доведеться. Не тішить. Марю назад, думаю щоробити. У голові крутиться анекдот про чукчу: "трактор НАДА! "
Навколо Тахи гуляє дружина. Тепер її думку про мене можна прочитатинавіть зі спини. Вистачаю знову лопату, починаю рити. Дружину – закермо. Штурхаю (ось дурень — одному Таху штовхати! ). Намагаюсяпоїхати вже назад. Ура! Зрушили! Проїжджаємо метрів 5 – колесатрохи провалюються і ми знову сидимо на пузі. Знову хапаюся залопату. Рою. Сил уже немає копати. Роєм разом із дружиною(! ) підногами мигтить син. Толку немає — сіли добре. Відвідує черговамудра думка:йти на дорогу — ловити когось.
Пішов. Ловлю. Дружина з сином укладаються в Таху на ночівлю — менекидати не хочуть (який я все ж таки мудак! )

ВИПАДКОВИЙ ЗВ'ЯЗОК.

Я продовжую вилов вантажівок, але щось не клює... Глянув нагодинник —
гуляю вже годину трасою, а ніхто жодного разу не зупинився — що зафігня така? Ба — а час уже 10 вечора, п'ятниця, всі додомуломляться. — Щось ніхто нас тягти не хоче, мільйонери все, чи що.Жоден зі сміхом:
— А ти свою… ммм… пики бачив у дзеркалі? тут я глянув удзеркало…
Про те, що я не дуже привабливий, я й раніше знав. Але ось щобзупинитися дивлячись на того, хто дивився на мене здзеркала:свят-свят! з не менш "чистою" пикою! Ні, ну такому точномарно ловити. Пішов назад до струмка, де встав на ночівлю мій ТАНК— вмиватися, добре, що вода чиста. У -10C ніхто з струмка невмивався? Ну, дуже екстремально, скажу я вам. Сморжопило простовсе! Легким підтюпцем назад до дороги — гріюся. Знову голосую. Ітут що ви думаєте? Зупиняється... НИВА! А в ній — гарна дівчина! Ітак ввічливо:— Вам куди? — Та ось поряд зовсім, — сказав я, показуючи у бік поля, де ночувала Таха. — Мені б тільки зірвати їїтрохи. Копати втомився… — Тільки ти сам, — сказала дівчина. — Яметнувся за кермо. — У мене там щось із мостом…/>
А це я не почув, але зрозумів вже після ... На одному мосту навітьі думати про це не варто, не те щоб їхати. Загалом, Нива теж… того…Села. Та й навіть не сіла, а просто не поїхала небагато. Але вженабагато ближче до дороги, хоч до Тахи так і не доїхала. — А що внас із машинкою? Чому повний привід не вмикається?
— То я ж сказала, що не працює як міст чи не міст, а передаткаякась.
— Так Тепер це видно навіть неозброєним оком. Передатка - кирдик. -Прикольно! - сказала дівчина. - Я замерзла, підемо до тебе вмашину! - Краще не треба ... Там. Мм. Там піч не працює! (япредставив зустріч)
Стоїмо тепер з дівчиною. Я пропоную виставити її на дорогу як "наживку на вантажівку". Пробуємо:і перший же "кукурудзер" її! Яраптово вилазю з кювету, трос у руці… О, як стартує з місцякукурузер!
УХХХ! Навіть узимку! І я вирішив більше не вилазити аж до моментузчіпки. Партизаню - курю в кулачок у кюветі. І тут трапилося щастяна мою хвору голову — сусід на Паджері проїжджав повз і зупинився.Я до нього, так мовляв і так… Людина вона досвідчена і Ниву ми вмомент витягли прямо з дороги. Настрій у всіх здійнявся. Я дужедовго і змістовно дякував дівчині за проявлений героїзм і мужність, розсипаючись у компліментах. Їй сподобалось. Поїхала.

ПЕРШИЙ ТРАКТОР.

На мою пропозицію "смикнути Таху" сусід відповів, що краще і непробувати, а відразу їхати за трактором. Трактор-снігоприбиральникзнайшли на заправці, але без тракториста вже додому пішов.Дізналися де живе, поїхали за ним. Трактористом виявився молодий (років 25) хлопець, якого ми застали на виході з дому – у нічнийклуб зібрався з приятелем. Я йому розповів майже всю історію, скромно промовчавши про ТАНК, пообіцяв грошей і особисто довезти доклубу на Таху, що мабуть і підкупило його остаточно.
Він погодився. Оскільки "справа на 5 хвилин", переодягатися він уробочий одяг не став і ні мої слова, що там "трохи брудне", ні мійзовнішній вигляд його не переконали. Мабуть, хотілося якнайшвидшевідстрілятися і на Таху, з повними кишенями бабла клубитись…клубитись… Доїхали до заправки, завели Білорусь. Приїхали на поле.Із вдячністю відпустив додому сусіда. Таху витягли хвилин за 5.Дружина була дуже рада! Але додому не поїхала, залишилася чекати намене і ТАНК. — Ну а тепер найголовніше. Воно там… трохи далізастрягло. — Я тобі ще додам, ну не кидати ж його в поле. — Гаразд, поїхали. - Тільки не гони швидко, там струмок! - Вули нам струмок! Ми ж на тракторі! — Я теж так раніше думав, — похмуро сказав я.
Старою колією доїхали до ТАНКУ. Зачепили. Я стрибнув у ТАНК, завів, почали смикати. Смикали-смикали:ну ніяк не йде! Трактор шліфуєколесами та й усе. А незабаром і весь протектор забило. — Давайтрохи вперед прокинемо твій джип, а потім з розгону назад по колії.— Куди вперед, там болото чи струмок!
… Взяв. Води виявилося більше... Та нічого, виліз. Зновупровалився. Знову виліз. Під'їхав до танка попереду. Зачепили. Ставтягти, а ТАНК ні з місця, тільки трактор заривається дедалі глибше.Ось-ось уже сам на дно сяде.— Ні, тут зовсім гавно, треба ззадусмикати.
Відчепили трос. Трактор став вибиратися з власної колії.
Вперед-назад-вперед… Ніяк. Знов туди-сюди. Зновубезрезультатно.
— Треба колеса здути! Зчеплення буде краще — запропонував я. — Ага! А розбираються якщо, тоді що? !
Знову безрезультатна спроба, після якої трактор ще глибшезакопується в гівни. Вовтузимося ми вже хвилин 30 і трактористпочинає розуміти, що ще трохи і ні в який клуб сьогодні він непотрапляє. А судячи з глибини колії, швидше за все, і завтра. Цядумка виштовхує його з кабіни на огляд місця засідки. Він спритновистрибує з кабіни, щоб не забруднити штани об кузов і… миттєвотоне однією ногою по самі!
Розвернувшись, він хапається за підніжку трактора і витягує ногу зговень, але вже. Без черевика. Напевно, я був не правий, але я такіржав у себе в кабіні! Або нерви вже підвели — все ж таки йшлатретя година ночі, а шоу
ніяк не закінчувалося. Тракторист виконує на підніжці тракторапозу
"чапель, що матиться". Я вилазю з ТАНКУ, беру лопату і йду нарозкопки черевика. Під матюки спогади тракториста про улюбленийчеревик я ніжно рую ямку і знаходжу безцінний шуз. Повертаю йоговласнику, закурюю.
Тракторист починає ніжно тріпочкою виколупувати глину з черевика. Ядзвоню дружині і прошу не їхати, бо шоу продовжується. А ось ітретя спроба. У пориві гніву водій трактора тисне тапку до підлогита остаточно засаджує "білорусь" "по вуха", і тепер, щоб вийти зкабіни, навіть стрибати не треба - сидимо по поріг! Всі! Тепер ужеточно – ВСі! Водій трактора страшенно засмучений, а мені вже нафіг. Якщо Білорусь застрягла, що ви від мене хотіли — придумав яфразу для дружини. Дивлюся ззаду на різнокольорові штанитракториста — так, швидше за все в клуб він сьогодні не піде…
Тракторист матюкається:
— Б**, ну звідки ж у найвищому місці поля взявся цей гребанийструмочок? ! Адже не було його там раніше, точно не було! Дежавю —подумав я. Розвіз усіх по домівках.

ДРУГИЙ ТРАКТОР.

О 5 годині ранку — спати неможливо. Сиджу за столом, п'ю чай ідумаю, чим тепер це все витягувати чи чекати на весну. Щиро шкодатракториста — потрапив на пусте місце, ось йому облом. Непомітнопролітає час і вже починає світати. Стрибаю в Таху і рухаю доТАНКУ, у полі. Під'їжджаю до з'їзду на полі та бачу що біля ТАНКУстоїть УАЗик і якийсь тип крутиться. Так, мабуть, хтось уже щосьзахотів спитати! — промайнуло в голові. У народ, три години мене небуло і вже злодія набігло! Підходжу до цього типу, тримаючи лопатуявно не для копання.
— Доброго ранку! А вам що тут треба, власне? — Здорово! А тобі? -Це - мій джип. - А! А це трактор мого сина-мудака! То це він тебевитягав? Я тут уже дві години гуляю, а то колеса вмить спи.Ят! Знайомимося. Закурюємо. Щоправда, як його звали я вже не пам'ятаюзараз, тож зватиму його просто ТАТО.— Дякую, що посторожили, готовий прийняти вахту. А з машинами-то що робитимемо?
— Що-що! На роботу синові завтра! Витягувати треба! Поїхали наферму, там ще одна Білорусь є, яка сіно вантажить, її теж втопимо! (жартівник! ) - Салага, їздити не вміє, а поперся в струмок! Вчивйого — мудака, вчив... Приїхали на ферму, розбудили в дупу п'яноготракториста. У мене було таке відчуття, що він ліг секунд 20 тому, так він був п'яний. Після спроб реанімації, Папа каже:
— Нахер його будити, самі поїдемо!
—! />
Під'їхали до ТАНКУ і трактора, що застряг.
— Так, б**! Догодило вас… Тут треба зверху все це гавно об'їжджати, там води менше і струмок уже, — заявив тато і смикнув з місця. Явже просто стою і просто дивлюся. Тато залихвастськи поверхомоб'їхав "все це гавно" і наблизився на відстань довжини троса дотрактора свого сина. Знову трос, туди-сюди… Ну ніяк! Потім спробависмикнути мою машину ... Знову ніяк. Тільки колія чергова. І туттато вирішується на трюк:він під'їжджає до трактора свого сина ірогами для навантаження сіна підчіплює скребок синового трактора, піднімаючи передній міст. Мені аж цікаво стало, не бачив такогоніколи. Це ж автородео справжнє! Потім він різко здає назад.Синовий трактор зрушив на півметра. — Ага! Пішла рідна! — закричавтато і повторив фокус… Третього ривка скребок не витримав івідірвався. Причому відірвався підло так — ні, щоб зовсім, а лишечастково й ліг упоперек мосту. Тому рух уперед нам на цьомутракторі було вже замовлено... Тато стурбовано виліз із кабіни іпочав оглядати скребок, що мляво бовтався вже на одній опорі.— А (трохи матюка). Його вже раз варили тут, — багатозначно промовиввін. — Уйня, приїдемо в майстерню. За міхур знову заваримо як новийбуде! Правда, фраза про приїзд до майстерні мене сильно стурбувала.Оскільки скребок відірвався не до кінця, то їхати вперед було вжене можна. Але трактор сина тато все ж стронув і, окрилений циммоментом, став чіпляти вже ззаду. Скільки ми там ковпалися я вже непам'ятаю, проте мабуть довго, бо до нас на допомогу прийшов майжетверезий господар другого трактора. Між ним і татом відбувсяконструктивний діалог, який з моральних міркувань я непередаватиму. Суть була така:треба терміново припинити цей онанізм, доки останній трактор не засадили, інакше завтра вранці ти (тато)сам будеш на своєму УАЗику вивозити гавно з ферми. Зрозумівшисерйозність цієї пропозиції, тато покірно віддав ключі від чужоготрактора. Дядько бадьоро застрибнув у кабіну. — Щоб ти провалився, сука, жлоб поганий… — звук мотора перекрив потік лайки. Судячи зісторії того, що сталося, він повинен був негайно провалитися абохоча б застрягти, але такого не сталося і, зробивши навколо насвеличезне коло пошани (він був у курсі про струмок), дядько-жлобпопилив до дороги. Ми гірко закурили. Де ще шукати трактор, я неуявляв зовсім…
А хвилин через 10 ми побачили, що дядько-жлоб, похитуючись, шкутильгає через поле в наш бік. Просити буде, — прокоментувавтато.
Все, щоправда, виявилося набагато веселішим — у нього скінчилосяпальне! І це за 20 метрів від дороги! Як виявилось, каністри ніякоїі ніде немає. Так, у таку дупу я давно не потрапляв! На громадськійраді трьох ідіотів було вирішено розділитись — алкаш їде на УАЗикуза пальним і далі на.Й, ми з татом на Таху — шукати новий трактор.ЗНАЙШЛИ!
ТРАКТОР ТРЕТІЙ (і останній)
Новим трактором виявився старий гусеничний ДТ-70. Судячи з йоговигляду, на ньому ще Ленін виступав, поки він був броньовиком.Будівельники-хохли сказали, що "він помер ще літом". Тато зваживсяна подвиг — він засукав рукави і поліз у нутро старого. Дивно, алечерез 1-2 години "старий" вже бадьоренько кашляв. Ще хвилин через30 ми вже борознили на ньому околиці! Я з офігенною повагою дививсяна перемазаного тата. — Та це просто раніше мій трактор був. Я наньому відпрацював років 7 у колгоспі. А голова його списав, табудівельникам продав, < �я вас сильно обзиваю> . А
машина-то непогана, ще побігає!
"ось країна, в люди! " - подумав я, - "яка там до бісаАмерика-Європа! "
Щоб не повторювати попередніх помилок, тато раз 5-6 проїхавсятуди-сюди, - накотив колію, розплескав жижу і тільки тоді почавпроцес евакуації синового трактора. Все вийшло, ми його висмикнулиі потягли задом до будівельників-хохлів, які за ремонт їхньоготрактора обіцяли полагодити наш.
А варити довелося чимало, як виявилося в запалі боротьби, тато ще йкілька разів вилами продиряв скребок. Але невдовзі виправили.Настав час і за ТАНКОМ їхати. "старичок" же в процесі ремонту тихозаглох і ніяк не хотів більше працювати, навіть тата переставслухатися. Процес пішов за новою. — Дай-но я спробую! - сказав я, бачачи, що тато вже добряче втомився
смикати пускач за тоненьку мотузку. Уперся ногами, схопився якслід. Як рвану! Перемога. Мені з першого ривка вдалося обірватимотузку пускача! — Сила є — розуму не треба! Це літературнийпереклад 2-хвилинної промови тата. Він знову з матюгами засукаврукави і занурив руки в нутро ДТ-70. Мабуть, відпочивши деякий час, дідусь одразу завівся і ми поїхали до фінішу нашої пригоди.Зачепивши тросом винуватця урочистості, ДТ-70 рушив так, ніби заним зовсім не висіли занурені по вуха в говни дві тонниамериканського заліза.
ТАНК виліз із бруду легко і невимушено. На мій подив, нічого віднього навіть не відірвалося. Я оглянув місце пригоди — все вковдобинах, викопано в радіусі 30 метрів до землі — ніби там танкиїздили. Так… покаталися нехило! Завівся ТАНК як завжди і підприкриттям ДТ-70 бадьоренько поїхав до дороги. Я щиро подякувавПапі за допомогу, перевищивши суму обіцяного вдвічі. За цим іроз'їхалися. Але це був ще не кінець. Оскільки машина була. М'якокажучи, брудна і змивати примерзлу глину самостійно, вночі і вмороз, мене зовсім не тішило, я поїхав на мийку. На мийці народгорілкою з пивком тихо відзначав кінець зміни. Щоб не влаштовуватимийникам смерть від інфаркту, я відразу заїжджати не став, а лишечемно, просунувши голову в двері (щоб і одягу мого вони теж небачили), поцікавився:— А скільки коштує просто збити бруд з машини? Без шампуню, без полірування. Просто збити і все.
— Ми вже закінчили.
— Та просто бруд збити, 5 хвилин. 300 рублів вистачить?
Жадібність взяла своє і, отримавши гроші повз касу, мийник владнопромовив:
— Гаразд, заїжджай!
> І пішов переодягатися. Інші продовжували "вечеряти".
Я завів цей КОМОК БРУДУ і в'їхав у мийку.
? !
Пам'ятаєте знамениту німу сцену у фіналі "ревізора"? Бачили? Такось це було жалюгідною пародією шкільного гуртка, порівняно з тим, що зобразив народ на мийці! Які особи! Які пози!
… Тут було все:і рука зі склянкою, що завмерла на півдорозі, ікашель — подавився хтось, і відкриті роти… Що ж до коментарів, то зцензурних міркувань я їх зовсім опущу. . Звичайно, кожномузрозуміло, що Джип армії НАТО на 35 колесах і з 6-літровим дизелему цих місцях — рідкість, але таку брудну машину вони взагалі впершев житті бачили! Вся мийка, дружно офігєв, "пішла у відмову". Алеоскільки "за язик їх ніхто не тягнув", і "вже сплачено", і "можеподзвонимо начальству" - мити все ж таки довелося. Російська глина, та ще й примерзла це. Щось середнє між клеєм "рідкі цвяхи" іцементом марки 500. Мили довго і вперто, години півтори. Потім, швидше за все, ще стільки ж саме приміщення.
До 11 вечора я, зовсім без сил, приїхав додому. Тарілка борщу, склянку горілки. Спати. Ось вже точно: "дурна голова ногам спокою недає! "
Але є, що згадати.