Італія, о. Гарда

Травень 2012 року. Компанія висунулась в Італію. Авто орендували уФранкфурті - Ауді А4 2.0TDI. Симпатична машина, досить комфортна, двигун тяговитий, економічний але керованість, в порівнянні зЛегасі, можна сказати просто лякає.Грішаю звичайно на високувсесезонну гуму.В іншому машинка радувала.
Дорога пролягала через Німеччину, Швейцарію, Ліхтенштейн і власнеІталію на озеро Гарда.Дорога Франкфурт — о.Гарда зайняла приблизно5 годин, не заблукали би в горах, може і швидше б приїхали).
Жили в Сірміоні, орендували будиночок з басейном і маленьким садом, недалеко від замку Скалігерів.Від замку залишилася фортечна стіна, всередині ресторанчики, магазинчики різних рівнів і як я зрозумів, там ще й живуть (задоволення сумнівне, кожен автомобіль, що заїхав, був рівнозначний облозі замку, тому що перекривав вулицю ізастрявав у потоці пішоходів на вузеньких вуличках).
На озері ми не сиділи безвилазно, з'їздили до Неаполя, Венеції, Верони, Модена ну і дорогою заїжджали ще багато куди.
Мене найбільше цікавила Модена і завод Феррарі. Навіть не стількизавод, скільки місце, де можна було взяти Феррарі на "покататися", що й було з успіхом реалізовано. Вибрав для покатушек F430…Радості, повні штани). Двигун реве і дихає за спиною, кузовніелементи злегка бовтаються на рамі при маневрах, прискореннявдавлює в сидіння, що ще потрібно для радості). Для прогулянок іперекусів.
Вразила вілла Катулла (грот Катулла, вілла поета, Вілла Романа).Чомусь вважається, що вілла належала римському поетові Катуллу, алеце не точно (зовсім не належала, схоже). Сім'ї поета належав маєтокдесь поруч, не більше. Так ось, вілла була справді прекрасною.Велика, дуже добре розташована на мисі, відповідно види прекрасні, та й архітектура ... Але цього всього в Італії повно, а запали вдушу розмаринові алеї навколо вілли. За віком вони, схоже, ровесниці вілли (150 н.Е.), але все ще зелені. Якщо приїхативранці, після роси і пройтися рукою по розмариновій стіні, надолоні залишиться шар розмаринової олії, яка пахне ще кілька годин, навіть якщо ретельно помити руки.
На окрему увагу заслуговує ботанічний сад Андре Хеллера. Цікаво, щостворив парк стоматологом (артуром Грушкою) практично самостійно, без залучення ландшафтних дизайнерів. Покладався він на своюфантазію і місцевий клімат, в якому росте все, а що не росте, всеодно росте. Звідки росте фантазія Артура достеменно невідомо.Дивлячись на графіку та деякі елементи парку, складається враження, що Артур курив не тютюн. А може, веселий газ, такий популярний устоматологів… Загалом, мені сподобалося.
До речі, щодо купання — холодне озеро. Берег найчастіше стрімкий, але місцями є кам'яний карниз, де глибина не більше метра протягом20-30 метрів. Ось на таких карнизах цілком комфортно.