Київ-Краків: 24 години за бубликом

Дорога до Польщі виявилася архіневдалою, але, проте, закінчиласядобре. З роками тільки збільшується.

Цього разу свиню підклали прикордонники. Можу в'їхати в Українумашиною тільки на:
-до 5 днів
-до 10 днів при виїзді через іншу область

<
Це закон проти людей.

Я збирався виїжджати через ту саму область, через яку заїжджав (львівську).У мене для цього були виправдувальні документи зпечатками зі СТО про До того, що машина знаходилася на ремонті 6днів, раніше це працювало. Взагалі, движок - ракета.Витрата реальносмішний.У містах і по ямах їхав на бензині - там потрібна тяга нанизах, по трасі - на газу. До речі, виявилося що це досить тихамашина – просто була дірочка у задній банці. У Києві ми їїзаварили. Тепер на швидкості мотор тихіше, ніж шум вітру. А ось щодратує — вібруюче скло дзеркал заднього виду, може, у мене щосьзламано, може так по заводу. А самі дзеркала, між іншим, дужевеликі.

До Львова дісталися на одному подиху, все було супер. Я думав догодини 9 вечора вже будемо у Кракові. У підсумку, я прорахувавсяприблизно на 12 годин… Мастила за всі 3.5 тисячі кілометрів післязаміни пішло близько 1-2 міліметрів щупа, і то всі вони саме в ційостанній дорозі. За попередні 2200 кілометрів не пішло ні грама. Ятак розумію недаремно японські двигуни цінуються. Перед поїздкоюналаштував газ — була збіднена суміш.

Дібравшись до переходу "грушів" буквально бездоріжжям (біднаКаризма! вона дуже не любить ями, навіть з новою ходовою), мивідстояли чергу і бидлотаможенники нас загорнули . Цьому падлу булов радість розповісти що штраф 17 тисяч, або штрафмайданчик і машинуконфіскують (це все неправда). Проти людей. Коротше воно в погонахуп'ялося владою і змусило їхати мене до Волинської області за 200км звідти. Бездоріжжям. Начебто за законом я й правий, але тодіздалося, що краще не гаяти часу. У його владі забрати у менедокументи і з'ясовувати хоч добу — таке трапляється, люди стоять накордоні цілодобово. На світлі.

Приїхали у волинську область на перепустку "устилуг". Там черга –80 машин. Це стоятиме до ранку. Мої 10 днів закінчуються через 50хвилин. Чого мені варто було умовити всіх цих хлопцівприкордонників пропустити без черги знаю лише я. Грошей не давав, просто благав увійти в становище. Були відверте бидло, булинормальні хлопці, але я вмовив і тих і інших. При тому чомусьособливо на них подіяв факт, що я з Києва. Те, що я за кермом з7.30 їх взагалі не хвилювало. З боку поляків проблем не було, навпаки, їх старший відвів мене до нашої старшої, коли я заблукав.Наша старша митниці з усім, що я розповідав погодилася, сказаладослівно: "яка країна, такі й дорогі та рівень життя". Поспівчувалаі сказала що це не їхня вина. Та взагалі ніхто не в чому не винен, тільки живемо як Африка! Коротше кордон пройшли години за 2. Опершій ночі в'їхали до Польщі. До Кракова дісталися о 5-й ранку. Явже не міг утримати машину в смузі — руки не слухалися мозку. Потімякось минуло, холодна вода, фізичні вправи, до свого міста добравсянормально, вже було пофігу, всіх обганяв, перевищував швидкість. Ценайсильніше випробування в моєму житті, схоже бувало, але далеко нетаке. Приїхав додому — навіть не міг спати — якийсь дивний станфізичної оболонки без мізків, але здатна точно виконувати фізичнізавдання. -Почав бити машину, "замолювати" свої гріхи перед нею.Разом - 1300 км за 24 години (з них 200 за відвертим бездоріжжям), "зайвих" 300 км .
Бідна моя Каризму. 4 особи, повний бак газу, повний бак бензину, багажу кілограм 70 у сумі. Але доїхала. Було іноді дуже страшно —тим бездоріжжям львівської області бувала 1 машина за годину.Потрібно віддати належне і мені — за 100 кілометрів полігону (дорогами там не пахне) я зачепив лише кілька разів, і то начебтотільки банкою глушника. Іноді доводилося тупо здавати назад — ярозумів, що цією ямою не проїду. І так - години 3 зчеплення буломайже постійно напіввижатим ... Швидкість - 3-10 км на годину. Щезбили зайця, він вистрибнув чітко збоку між бампером і колесом -виламав шматок підкрилка спереду - тепер нікуди кріпити вжекуплений захист. Диких тварин у Польщі надто багато — біля дорігбули череди козуль, повно лисиць. Вже настав час регулюватипопуляцію, їздити страшно.

В черговий раз відбили віру в батьківщину і бажання з неюзв'язуватися.

Окреме спасибі моїм попутникам - якби не вони, я б не доїхав.Один був чудовим штурманом, інші – група підтримки.Я перед ними увічному боргу.