Настольгічні 80-ті, і злі 90-ті.

Над дідусем всі сміялися, бо їздили вони на машині дуже рідко.
Машина в принципі і взимку іноді виїжджала, але знову ж таки дужерідко.
<
Гума була для всіх майже однакова і вибирати було ні з чого, ітільки до кінця 80-х, почали з'являтися кооперативні покришки, розраховані на різний сезон. Яка за спогадом діда через 10 роківпросто розтріскалася і розлізлася.

Машина за все життя змінила всього 3 комплекти коліс Як при пробігув 60 тиків це сталося, до досі залишається для мене мертвим котом укомірчині.

Без подряпин і головного болю не обійшлося. Багато хто заздривдідові, про таке приладдя, а особливо один старий товариш, вінмріяв теж про таку машину, і незабаром теж отримав щасливий квитокна покупку такий самий. Товариш упоров "рижика" в заднє крило, залишивши неприємну подряпину. Дід витер сльозу, приїхавши додомубахнув чарку самогону, і сам зафарбував. Дрібниця, а гидко. Післяпокупки, на залізничному переїзді, у вантажівки відмовили гальма, ізаднім колесом він придавив "рижику", праве переднє крило.
/>
Підсумок грати, що лопнули праворуч, і вм'ятина.
Дідок озброївся домашніми методами, все вистукав і підфарбував.

Пізніше, вже в 80е в місті таксист на "волзі" різко гальмував наперехресті, дід зреагував миттєво, машина нова і налагодженагальмувала і зупинилася, піднявши тим самим попку (еххх, які гальмабули). Ніхто не підозрював що ззаду і "запарик" їхав без гальм, ізасадив "рижику" під дупу пішло і бридко.
Трохи підігнутий фартух і рильце "запарика" 2 господарі рихтонуливже на Ясногірці, тим самим розбавивши горе батлом самогонки.
> Результат, знову ж таки підфарбований у самому низу заднійфартух. Все ціле. Коли пару разів машина дісталася моєму батькові, він випадково виїжджаючи з гаража зачепив тумбочку, що стоялазліва, і дідові знову довелося діставати з полиці банку зфарбою.
/>
Знову ж вчившись їздити, мій батек спалив зчеплення, яке діднезабаром замінив. Дідусь і баток монтували прямо у дворі, цілийдень.
ДАІшники нагадували дідові про стерті скати майже щоразу поїздки, внаслідок чого батя і дід психонули, і купили нові ковзанки.
> БЛ-85, на той час вважалася крутими катками, і стоять до цьогодня, і на даний момент вважаються повною какашкою (порівняно зновими стандартами).
Диски ніхто не рівняв і не фарбував. Так, молоточком, пару разівушарашили)))))

В іншому машинка була обладнана чудо-сигналкою, яку дідок спаявсам.
Робота примітивна та цікава. Натискається перемикач, зачиняютьсядвері. Сторож пильнує. У разі розтину "добрими людьми" машинапочинає істерично кричати, а через 10 секунд у неї намертвоблокується стартер. Во як.

Дід зашарашив електронне запалення з розряду "сам спаяв", різницізі звичайним я ваще не вкурив.

Запчастини та ніштяки дідусів особливо не колекціонував, і невідчував до цього пристрасть. Більше йому подобалося виписуватижурнали "за кермом", з яких він дізнавався багато нового.
За всі роки існування "рижика" в сім'ї багато разів пропонувалибабусі та дідові продати машину.
але, з городу кавуни та картоплю возити було на машині простіше, ніж на машині Велике, і "рижик" спокійно собі жив у тепломугаражику, плекався і любився своїм господарем ІваномМаксимовичем.

На жаль фотографій майже немає.

(цЕЙ ПІСТ РЕДАКТУВАТИМЕТЬСЯ)
"та "рижик" спокійно собі жив у теплому гаражику, плекався ілюбився своїм господарем Іваном Максимовичем.

На жаль фотографій майже немає.

>

(цЕЙ ПІСТ РЕДАКТУВАТИМЕТЬСЯ)

"та "рижик" спокійно собі жив у теплому гаражику, плекався ілюбився своїм господарем Іваном Максимовичем.

На жаль фотографій майже немає.

>

(цЕЙ ПІСТ РЕДАКТУВАТИМЕТЬСЯ)