Поїздка на Шацькі озера… Багато букв.

Тема така… Так як я на СРТ-шці не міг виїхати за бугор, то вирішивїхати до Шацька та Бреста на первичці, якого тільки воскресив…Виїзд у понеділок 17-го, всі справи. Поміняв жижі, зробивстраховку, розвал... Коротше, підготував по-повній, як раптом, нагарячу, почало троїти, потім двоїти, і навіть одинарити))) У суботупоїхав до майстрів... Усі перерили, ніфіга не знайшли, забракувалибензу, злили її, налили свіжою і відпустили... Начебто все ок) А внеділю з ранку все по-новій... Блін... Завтра виїзд, а їхатинічим... Я перебиваю сам всю проводку... Ніфіга не знаходжу...Ранок... Понеділок... Я відправляю доньку з батьками дружини ізнову їду до електрика... На щастя, якраз доїхав і почалося... Менезбентежили... Все, кидай машину - цей дощ на довго... На 3 банякине приходить "+" на гарячу... Зваживши всі "за" і "проти", беруСРТ-шку, яка була зовсім не готова - без зарядженого кондера і з "лисою" гумою і дую на озера ... Доїхавши до Рогатіна (60 км. ВідФраніка), на мій страх виявляю, що машина не набирає більше 2200обертів ... Капець ... Благо на 5-й – це 115 км/год. Вирішуємо такияк їхати... І, на подив, так і дістаюся Світязя. Забиваю на всехер. П'ю 100 гр. І відпочиваю ... На другий день, як ні в чому небувало, СРТ заводитися і набирає обертів і все пучком ... Ок) Такяк квартира в Бресті вже "забукана", вирішуємо їхати автобусомВолодимир-Волинський - Брест ... Все ок ... Додж їздить, ненапружує, все пучком... Їдемо на автовокзал у Шацьку, кидаємоСРТ-шку на заправці навпроти і їдемо на Брест. Все супер, окрімстрашної грози, дощу і.Т.Д… Але ж ми не з цукру) Коротше погуляли, переночували… Автобус назад на 15-45, а з хати попросили в 11) Небіда. Погода хрінова, дощ, вітер, а Брателло пакувати до Москви, аце 1100 км… Вирішуємо, що нефіг їх з пацаном тримати, вонизакидають нас на автовокзал і їдуть собі на Москву) А ми думаємоздати валізу в камеру схову і ще десь то погуляти) Тут дружинакидає ідею — а нафіга камера схову, якщо автобус наш уже прибув доБреста і можна кинути валізу в нього і не паритися… Через 15 хв.шукання, ми не знаходимо нашого автобуса… Йдемо в "довідкову" іофігуючи від совкового хамства і нахабства таки дізнаємося, щоавтобуса, його мати, немає і сьогодні не буде! Мало того, того дняна Шацьк взагалі ніфіга не їде... Сказати, що я офігел, це нічогоне сказати! Пометавшись вокзалом і трохи заспокоївшись, вирішуємо, що треба щось думати… І тут я випадково бачу дядька-бомбілу, зякого я вчора, випадково зустрівшись, поржав (він віз до Шацька за40 бакинських)… Я зрозумів — шанс) Домовляємося за 35 і їдемо)через 2 години ми у Шацьку) Ура! Перевантажуємо речі в Додж, легенько перекушуємо, я сідаю, повертаю ключ, стартер крутить, атачка не заводитись... Раз, другий, третій, нн-ий - ніфіга ... Жопа... Я зі злості посадив аккум ... Фініта ... Ніфіга - вирішуємосмикнути ... Як відомо, СРТ нема за що тягнути і смикати ...Подумали, подумали і згадаючи попередній досвід експлуатаціїпервачка - вирішуємо тягнути за "телевізор", закріпивши скобу підкапотним замком ... 3 рази все обговорив з таксистом, який повиненбув підтягнути, про те, що треба плавно і всі справи ... Почув - невчи вченого ... Ну лади, сідаємо, чувак смикає, як танкістновобранець і вириває нахрен телевізор ... Німа сцена … До того, щотачка не заводитися додався капот, що ще не закривається…Блін…Ступор… Телефон… Дзвінки… Вирішуємось на евакуатор… Цінник7000 грн… Розкинувши мізками, відкидаємо ідею з евакуатором, знаходимо електрика, але він зайнятий, і не зможе подивитися машинураніше
завтрашнього ранку… Що робити? Та нічого… Все одно треба машину донього тягнути… Знаходжу ще одного таксиста, щоб відтягнув, той бувдосвідченіший за першого. Будучи все-таки інженером за освітою, робимо надійну зчіпку... Щоправда, він бачив, що було до цього, суворо попередив — не заводити! Проїхавши на "краватці" 400 м, треба було гальмувати - перехрестя ... Педаль - дуб! Що робити? Анічого, встромлю 4-ту, щоб зробити хоч трохи вакууму. Педаль гальмаоживає, АЛЕ, найголовніше - двигун без напруження оживає! Е моє! Таксист офігел, я офігел, дружина офігела))) Говоримо "дякую"таксисту ... Відчіплюємося і їдемо з капотом, що незакривається, наФранік! 1-й сервіс, який був дорогою зустрічаємо через 35 км. УЛюбомлі. Там за допомогою молотка дерев'янка вистукуємо назадтелевізор і пробуємо закрити капот ... Вийшло поставити його тількина обмежувач - і то хліб) 3 години і я вдома))) Ось, якось так)П.С. Погодка на Світязі:
"таксист офігел, я офігел, дружина офігела))) Говоримо "дякую"таксисту ... Відчіплюємося і їдемо з капотом, що незакривається, наФранік! 1-й сервіс, який був дорогою зустрічаємо через 35 км. УЛюбомлі. Там за допомогою молотка дерев'янка вистукуємо назадтелевізор і пробуємо закрити капот ... Вийшло поставити його тількина обмежувач - і то хліб) 3 години і я вдома))) Ось, якось так)П.С. Погодка на Світязі:
"таксист офігел, я офігел, дружина офігела))) Говоримо "дякую"таксисту ... Відчіплюємося і їдемо з капотом, що незакривається, наФранік! 1-й сервіс, який був дорогою зустрічаємо через 35 км. УЛюбомлі. Там за допомогою молотка дерев'янка вистукуємо назадтелевізор і пробуємо закрити капот ... Вийшло поставити його тількина обмежувач - і то хліб) 3 години і я вдома))) Ось, якось так)П.С. Погодка на Світязі: