Покатушки по військових покидьках

Набридло просиджувати штани вдома, та й від роботи вже нудно, от івирішив я урізноманітнити своє дозвілля виїздом на природу безстандартних атрибутів даного заходу.

Пункт перший:Покинута база ППО Есхар ЗРК С-200, в/ч 44397.

Полігон є колишньою позицією ЗРК С-200, в/ч 44397. На полігонізалишилися не зруйнованими втоплені в землю будівлі, є дороги, збереглися антенні насипні вали і кілька підземнихбункерів./>
На невеликому віддаленні від бази є три штучні гірки, на вершиніяких раніше, судячи з усього, розташовувалися захисні гармати.
Центральна гірка, найвища, височить над деревами, з неївідкривається прекрасний вид Є кілька будівель, що знаходяться підземлею Загалом база знаходиться в запустінні, навколо неївирубується ліс, місцями, судячи з усього, легально, а місцями іні, а сама база має ознаки розкрадання, при цьому крадуть усі — ідорожні плити, і плити перекриттів, і цегла. Потрапить…".
Потрапивши на базу вперше, було важко без навігатора зрозуміти, дея знаходжусь і від куди я взагалі приїхав.
Бо день ще не закінчився, то пообідавши піцею в Чугуєве, мивирушили до Харківської пустелі.

Про це місце я писав раніше.
Давно хотів знову потрапити до цієї великої пісочниці, алепроскакувала інформація, що у зв'язку із загостренням військовихдій на території України вона знову діє і закрита.
Але, як виявилося, ні. Ми були там уже ближче до заходу сонця, алевсе одно, на в'їзді в піски стояли кілька автомобілів, які ненаважувалися заїжджати на пісок. Але більше мене здивував Ланос, який переміщався пісками, хоч і шукав твердішого грунту.

Ну і як не подуркувати? Адже сніг ще не скоро.