Пишу із запізненням, але все-таки почну бортовик. Як видно зісписку моїх авто, такий автомобіль у мене вже був.Понтіак бувпроданий в 14-му році за непотрібністю. Кілька разів покупказривалася за різними обставинами... І ось з цією люміною все-такизрослося))) При візуальному огляді, відразу було видно, що машинапідзапущена, але комплектна.Заводиться, і навіть їде! ))) алемоторошно троїть, на бензині взагалі не заводиться, тому що непрацює бензонасос. Договорившись про суму, вирішив брати як є.Вжевдома доведу до розуму.З цією моделлю я добре знайомий.Нічого тамскладного.Головне доїхати, а їхати 900км! (коломія — Дніпро) Тріє, стріляє... А нам то Ліжби хоч один поршень ворочався))) доїдемо
на запалення. Машину трусне, клацання, і приїхали. Новийзапобіжник, і до наступної купини… (у результаті 4 пачки! ) в Уманіпочався снігопад, температура -10 і сильний туман… передНовоархангельськом був затор із фур, розтягували їх якимось танком.Там поліція порекомендувала далі Новоархангельська не їхати. Ачекати до ранку поки спецтехніка не проб'є дорогу. Дальнобійникитак і зробили, напаркували вантажівки увімкнули автономки та спати.А я як? Автономок немає, запас газу невеликий. Залишиться неваріант. Вирішив їхати доки не заміло. До Кропивницького (кіровоград) приблизно 70км. Сильний вітер, снігопад притих, залишився сильний туман, їжу… поки машина повністю втратилакерування, і тягне з дороги до кювету… спроби хоч якось зупиниться (їхав 60-70) привели тільки до думки – хоч би набік! Як завгодно, тільки не на бік! Уздовж, кювет… лежу майже на кермі. Ніс вниз, здороги видно тільки задок ... Але не на боці)))) в даній ситуації, вже добре)))) вийшов озирнеться ... Поля, вітруган, снігу по вуха... І мороз. І розуміння, що до ранку навряд чи хтось тут їхатиме…звіздак! На годиннику пів на дванадцяту… Заліз у машину, понабиравши в взуття снігу… сів чекати… те, що було дуже холодно ібули думки вже спалити задні сидічки, пропущу. Це лірика.
Намагаюся не заснути… 4-5 ранку. Бачу в далечні фари... Як пінгвінпідводжусь на дорогу. Їде вольво фура. Водій зупинився, за секундуоцінив ситуацію, і не чіпаючи мене, напевно, синього кольору, дістав з причепа стропи, зв'язав вузли, і скомандував — іди закермо! Стропи не витримали... Порвалися. Поки думали чим би дістати (потрібен в ідеалі сталевий трос) з'явилися ще фари… це булаславута. Водій також виявився небайдужим, зупинився з бажаннямдопомогти. Не довго думаючи ми на цій славуті поїхали назад вновоархангельськ, будити далекобійників, щоб знайти сталевий трос.Трос знайшли, машину дістали (водій вантажний вольво погодивсядочекатись) тепер залишилося відвезти трос назад, і можнапродовжувати шлях додому. Відігрівшись на заправці уКропивницькому, виїхав далі. Троя і посрілюючи у впуск, доїхавдодому. Якщо це десь через когось, дійде до тих водіїв які незалишилися байдужі, то я хочу ще раз від щирого серця їх подякуватиза допомогу! І повернути їм так би мовити "боржок" такою самоюнебайдужістю на дорозі ... Всяке буває. Не проїжджайте повз, поцікавтеся, чи можна чимось допомогти… Далі напишу, про те, як япродефектував машину. І які сюрпризи там були.
Коментарі3
Від цієї пригоди)) Сильно! Я б на таке напевно не підписався😂
Так, переганяти старе коритце це весело. І все добре, що добре закінчується.
Дуже знайома ситуація))) Ми теж так везли Понтіак у буран, але тільки на лафеті... Кореш вискакував і розгойдував кадет за крило, щоб хоч якось зачепитися за дорогу)))