Відпустка 2017. Водоспад Джурін та руїни Червоногорода.

День перший. Умань
День другий. Кам'янець-Подільський
День третій. Хотинська фортеця
"а навіщо мені машина що б їздити асфальтом? " Там, де асфальт, немає нічого цікавого. А там де цікаво — там немає асфальту..." (с)Стругацькі
Обійшовши Хотинську фортецю за кілька годин і пообідавши в кафебіля неї, висунули до наступної точці на маршруті.
Водоспад на річці Джурін (координати:48.8049522, 25.5878078)
Забивши координати в навігатор, висунулися за запропонованиммаршрутом.
< /p>
Маршрут
Згорнули до с.Жванець на дорогу вздовж р.Дністер та в'їхали доХмельницької області.
Але їхати швидко не вийшло, причина тому — пейзажі довкола))).лякані трасами навколо Кривого Рогу, увімкнувши поворотник і незнижуючи швидкості (60-80км/ч) — обігнали їх по зустрічній узбіччі (там було найрівніше, дивно, чого вони там не їхали? ) Дірки васфальті тривали до с. Вигода, після якої ми пішли стабільні 80-100км/ч. Дорога рясніє гірками і поворотами, тому швидше не вийде, алеце успішно компенсується пейзажами навколо. У районіМлини-Подільської пішов ліс, бачили машину з російськими номерами, шляховиків заливали асфальто-бетонною сумішшю ямки.
Потім навігатор завернув нас у с. Борщів, яке запам'яталося як селобез доріг (у самому прямому значенні цього слова) і в якомунавігатор втратив сигнал, а ми заблукали (навіть гуглівськийнавігатор у телефоні не допоміг). Пізніше він супутники знайшов, моментально перебудувався і повів нас іншим маршрутом.
А ось такий маршрут вийшов

А почалося все біля повороту на с. Доїжджаючи до с.Борщів.Навігатор запропонував туди згорнути, до того ж перед нами тудипішла машина, хтось знав що наприкінці дерев закінчиться асфальт іпіде відсипання великого щебеню впереміш з ямами та рідкіснимивкрапленнями асфальту (нижнє фото)…

> Верхнє фото — ямковий ремонт сумішшю, нижнє — песець, щонасувається…
Ні, звичайно, я знав що асфальт скоро закінчиться, але не думав щотак скоро))). Проїхали одну вулицю (скоріше за околицю) населеногопункту без імені та виїхали на "грунтовку в полі". Саме так можнаназвати подальшу дорогу, яка і значиться як дорога, а не ґрунтовка.А доріжка хороша ... Щебінь упереміш з чорноземом і глиною, тапісля дощу, та в гірку))) Та ще пара ГАЗонов і трактор з причепомнавантажені врожаєм, що дерються в гору зі швидкістю равлика ...Ходом, стрибаючи по "дорозі і узбіччям" обігнали ми їх і дісталисядо повороту на грунтовку до якої я був готовий раніше))). Дядько уформі забрав 20грн і опустив ланцюг, відкривши нам шлях до мети.Правда коли ми піднімалися назад (після 17:00, а може й раніше), дядьки вже не було, як і ланцюги))))).
Дорога вниз представляла приблизно таке видовищеПодолавши кілька кмтакого спуску, виїхали на майданчик де можна залишити автомобіль іпройтися пішки. Але ми, типові ліниві міські жителі, до того ж напозашляховику, на кшталт…))) їдемо до самого водоспаду, безваріантів! ))).
Водоспад на річці Джурін
На вибір 3 стежки, одна явно не по зубах (хоча, якщо…), друга ведев протилежний бік, тож вибір не великий.
Дорожка туди-назад …
А доріжка виявилася не та, виїхали на вершину водоспаду. Назадздавати не хотілося, вперед теж особливого бажання не було, довелося в 4 прийоми розвернутися на тій доріжці…
Водоспад зверху… Але ж ми вперті, на драйві читали що до ньогоможна доїхати, поперли за варіантом, що залишився:
Спускаємося вниз…

Внизу поляна не краще, нещодавно був дощ, земля мокра, подекуди вземлі та траві калюжі стоять, купи колій різної глибини такорявості, загалом — вибирай собі напрямок під силу для перетинугалявини.
Я знайшов свій фарватер і перетнув галявину.

Красень! Каскадом вище
Ну і як же без фото на тлі? (жаль знімок кут ухилу не передає, передача заднього ходу + ручник = машину не тримають, провертаєтьсядвигун, довелося сидіти за кермом і давити гальмо ...) Післяводоспаду поїхали до руїн Червоногорода.
Руїни Червоногорода
Перша згадка про місто в 9 столітті н.Е. Потім за нього билисялитовці, татаро-монголи, поляки, австрійці. У другу світову містобуло сильно зруйноване і його не відновлювали, внаслідок чого вонозникло з карт. На сьогодні збереглися останки замку 17століття (поступово руйнуються) та костел пресвятої діви Марії (1615р).
Під'їхати можна лише до костелу, далі пройтися пішки.
Руїни замку 17століття< Руїни костелу Пресвятої Діви Марії(1615р)
Руїни костелу Пресвятої Діви Марії (1615р). Від входу
Руїни костелу пресвятої діви Марії (1615р). З протилежного боку
Руїни костелу пресвятої діви Марії (1615р). Вхід
Поляна куди можна доїхати до руїн. Обрій не завалений, там реальнотакий ухил! Доріжка на виїзд з галявини у руїн. Їдемо вниз та зухилом на бік як на фото вище.Цією ж доріжкою в'їзд на галявину доруїн.
Почав капати дощик і ми вирішили вибиратися на асфальт і рухатидалі…
З'їжджаючи вниз, зустрівся з дастером, що дерся вгору цією стежкою.до цих руїн. Довелося здавати назад цією стежкою, бо мені булоближче до роз'їзду, ніж йому. Водій якось дивно на мене і машинуподивився)))).