Бурхливе відзначення річниці Тигуана

16 Грудня нам виповнився один рік, точніше ми трохи старші, алесаме 16 грудня ми остаточно познайомилися. Так вийшло, що саме нацю знаменну дату Тизі довелося поїхати на батьківщину, бо назворотним шляхом ми проїжджали рідне місто — Горлівку, але це булосьогодні, а ось учора… Загалом треба мені було в суботу, 15 грудняпоїхати до Донецької обл., У п'ятницю читаю в новинах що в районіІзюма гаплик і пробки.Фури на літній гумі штурмують чудові гірки (їхпам'ятаю як ми їх на велах штурмували, по кручі фур).В якусь митьпередумую їхати взагалі (і адже іноді розумні думки? !) Але надвечірп'ятниці наважуюсь.Начебто і пробки виходячи з новин трохирозсмокталися. Ні "даєш кута" на першому ж перехресті:) ДаремноСерьога намовляв на мене, виявляється руки знають що робити призаносі машини:))) Виїхав на трасу - відчуття щось не те! Машинумоторошно зносить вправо. Хмм… що ж таке. Хвилин через 5 дійшло, дуже сильний бічний вітер - прямо завірюха. Ну нічого, дорога нібигаразд, все ок. Ще в місті, з'їжджаючи зледенілий білгородськийузвіз — я подумав що можливо це найстрашніше що мене сьогоднічекає, ось же наївний дурник! км від Харкова траса суцільний лід.Машини жбурляє, швидкість у народу 60-70 км/год (так їдуть ті, хтосміливіший і таких одиниці, більшість їде 40). Я себе незараховував до тих хто сміливіший і їхав десь 50-60. М. Ізюм, кілометрові поїзди мертвих фур. Фури скрізь, спуски, підйоми, узбіччя, кювети. Фури дістають перевернутими, фури штовхають угірки, фури стоять просто дорогою, оповиті снігом. Егегей, думаютьдеякі безбаштові водили легковиків і обганяють все це приблизно на80-90. Км/год. Чим це закінчується – надивилися. Кювети, викиди таінші радощі. А що ж я? Середня 57 км/годину (зростання). Требазауважити, за всю минулу зиму, моя Тига була в заносі лише один разі те спеціально, на ґрунтах тощо. І т.Д. До того ж я ніколи незнав, як працює АБС (в плані відчуттів). А також один або два разиі дуже мигцем у багнюці бачив індикатор роботи ESP (курсовастійкість). У суботу все це було з лишком. Віддаю належне, навітьпоки я тільки звикав до машини - вона поводилася чудово. Помилкамені не пробачила лише один раз. Під час обгону, де я вженатрукався в управлінні на льоду і розслабився — я побачивзустрічного, дякувати Богу далеко. Натискаємо на гальма, а в педалійде моторошна вібрація і тремтіння (робота АБС), але машина негальмується :)))). Загалом врятувало гальмування передачею (яким янавчився таки користуватися дуже активно). Але найцікавіше чекало, коли ми звернули з основної Ростовської траси і треба було проїхати20 км ділянку між селами. Завірюха. Моторошно. Одна колія, попередубачу, бовтаються три машини. Їду я та форд куга. Форд попереду іраптово перед перехрестям поспішає. Попереду три авто, щозастрягли. Перше до нас – таврія. Об'їжджаю кугу, під'їжджаюближче. Виходжу — одразу ж німіє все тіло від холоду. ПРОСТО ДИКИЙМОРОЗ та ураганний вітер. Намагаємось виштовхати та викопатитаврію. Водила каже що сіли через якогось позашляховика, якийрозбив колію і сам сів та іншим не дав проїхати. Насилу виштовхуємойого. Щоб розминутися з таврією, я з'їжджаю просто у сніги іпередбачувано зариваюсь. Мені допомагають вибратися. Допомагаєморешті авто і треба їхати, поки не заміло остаточно. Пропоную кузітриматися разом. Ми ж горді паркетники! ШОК він відмовляється. Кажене поїду! Чекатиму друзів на ниві. Їду сам. Включаю режимоффроад (щоб ЕSP не так глушило машину). Даю газу і помчало...напевно щось подібне відчувають гінці на ралійних перегонах. Менекрутило, крутило, на швидкості 40-60 км/год ми прорізали товщіснігу. Одна помилка і ніхто не допоможе вибратися, але драйвово щоППЦ! Так я ще не їздив. Це було круто, але все хороше колисьзакінчується - під кінець шляху (з сильним снігом, рівень десь повисоті коліс і вище), я припускаюся помилки і мене виносить трохи здороги - сідаю :((((. ААА. Лопати то ні :))) Даю заднім ходом ідиво, тига поступово в розгойдування вилазить своїм ходом Далі стаєлегше. Можу, та й потім бачили, що допомога вже їхала :).Дісталися… уххх. Це було щось.

Шлях назад 16 число, вирішив їхати через Горлівку:
1. Тига побачить рідне місто
2. Заправлюся на ВОГ
3. Хто його знає як там намело на вчорашній дорозі? ! Їдемо понавителу - будь він проклятий! Мало того, що завів у глухий кут, двічі вів під цеглу-односторонній рух, так я ще й добряче питавякимись гаражами та полями. Зате знову було драйвово =). Звернувувагу на часту роботу ESP. Вибрав швидкісний режим і… 6:30 хвилин удорозі! 51 км/год середня. Дорогою знову темрява фур, дві жорсткіаварії бачили. А ще була весела ситуація:попереду мене їде 8-бадьоро так наяріває під 80-90. Ще попереду 8ки — їде аутлундер тавантажівка. За цією вісімкою я вже їхав до цього близько 80 км, чувак не мчить стрімголов і загалом було комфортно. Їдемо узвіз. Ятримаю дистанцію та контролюю авто передачею. Раптом унизувантажівка різко дає вліво! За ним аутлендер. І тут я бачу щостоїть фура вони її об'їжджають. У цей момент з'являєтьсязустрічний, а вісімка не може зупинитися... Повний ПППЦЦЦЦ...вилітає на зустрічну. Просто пощастило, що було куди зустрічномупіти. Після цього вісімка їхала не більше 40 км/год, а ми помчалидалі. У Горлівці я теж відчудив, в якусь мить мене викинуло назустрічну під час обгону, але я під час дав газу і вирівняв машину (суботній досвід дав про себе знати). Думаю сьогоднішні рефлекси ітренування м'язової пам'яті ще знадобляться :). Я явно навчивсяїздити в заметах. НІКОЛИ ще не було так страшно обганяти машини, щоїдуть 40-50 км/год :)))). Ніколи так часто не світився датчик ESP ів ногу не било АБС. Ніколи я ще не мчав 60 км/год по вбитій вмотлох дорозі, знаючи що зупинка може стати останньою :). Уххх…Нормальна дорога почалася лише перед Чугуєвим. Я навіть до 100розганявся:))). Було круто — пішов я пити коньяк за здоров'яТигуана… Даішники працювали! дуже допомагали, було дивно бачити pssнавител гавно :)))), ну в цілому непогано, доїхати можна, алестільки жорстких помилок що просто вбиває psss зовсім забув! середня витрата 7.5 л/100 км =) РЕКОРД!