Живий він, проте ... і норовистий)).

Є у мене в розборі Сивік купешка 2002 (такий же як мійчервоненький, тільки в повному фулі, сріблястий). І з повністюрозваленою дупою), вирішив я з нього всі допи (підігріви, заводськіелектроприводи всякі та інше) по салону пересипати в свій (оскількимій із заводу виїхав у самій порожній комплектації і "зручності"вже додавалися пізніше, але це ж" не фень-шуй")), та й дружинапостійно скаржилася, як їй було добре в рідному сидінні, а осьтепер (я в Сівку поставив передні сідла з Цирика 2-го) мучиться)))), але чекав, коли буде клієнт який-нитка на що з салону, щоб нібияк "не за гроші", а, типу, "в робочому порядку" всю цю процедурузробити ... Та й підгадався момент, людині торпедо знадобилася.Коротше сказав дружині, що так і так, є варіант нормальний, забираюу неї Сівіка на два-три дні, щоб пересипати все, пообіцяв, що досуботи вона отримає його назад ( "е-еехх, і навіщо я їхпокликав? ")))) Загнали обидва Сівіка в середу тільки надвечір, учетвер полізли туди, прикинули що як і вирішили, що треба повністюосновну салонну проводку переставляти… одним словом, у п'ятницюввечері Сівік дружини стояв у абсолютно розібраному стані і ні прояке повернення його в робочому стані мови і бути не могло… печаль((.

Оповідання.

У суботу вона з сестрою та двома малими ( нашої та сестри)планували поїздки по ТРЦ, зрозуміло, що коли я повідомив про "змінив розкладі руху електропоїздів" на мене чекали лише громи таблискавки… ну то таке, не про машини))). За підсумками варіантівбуло не надто багато:дати грошей їздити весь день на таксі, віддатиПреля, щоб вони самі їздили, чи везти їх усіх самому… першийваріант відпав, бо не зійшлися "в ціні на таксі")))) - і сам несильно хотів Преля віддавати і дружина не горить бажанням на ньомуїздити, - занадто низький))), галасливий))))), "як я на ньомуїхатиму? " (ну, так, з Сівіком, звичайно, не порівняти)) ), загаломдовелося самому з ними їхати. Ну, що сказати, третє дорослих і двоєдітей (5 років і 6 років) в Прелі, звичайно, поміщаються (при тому, що і дружина, і сестра її в районі 60кг, тобто не особливогабаритні))), але це була перша та остання така поїздка. Коротше, їдемо. Дружині то "місця мало", то "гудить так, що розмовлятинеможливо", то одне, то інше, коротше стебалася і виражаланевдоволення Прелькою... Доїхали ми в ТРЦ, все ок, ніяких натяківна трабли, "висипалися" з Преля і пішли "гуляти по магазинах" ...погуляли, зібралися їхати в наступний, підходжу до Прелю, натиснуводну кнопочку, - пік-пік, знялася сигналка, натиснув іншу кнопочку, - клацання, спрацювало відкриття багажника, закинув шмотки, запакувалися всі в Прельку, дружина відпускає чергові пару шпильокна рахунок Прела, сідаю, ключ у замок, поворот, — блим, всілампочки засвітилися і відразу погасли… опачки, фіга се)? ))…туди-сюди, ключем, — ніяких емоцій, брелок тиц-тиц, - А увідповідь тиша ... "мертві пчели не гудуть" ( "мертві бджоли негудуть") ... Ось так приїхали, в голові вже думки "евакуатор? ", "або може сюди когось зі своїх викликати, може на місці вирішуємо? "… лади, відкриваю капот, клем акумуляторні смикав, - все нормально, сидять собі чітко, сідаю назад в машину (все вже перейнялисясерйозністю варіанта "а якщо таки поломка? " і сидять тихо), - ключу замок, поворот, - Блиммм, приладка запалилася, бррри-им, моторзабурчав, - ітити твою, лякати надумався)))! залишок дня пройшовбез пригод:діти і жінки втомлені і задоволені, Прель справний, а яось сиджу і думаю, як же права народна мудрість, - "не робітьласок, про які вас не просять" ... Навіть якщо це найближчі Вамлюди) ))). — Мораль цієї байки, так би мовити). А, ну так, а Прель-то таки Живий проте, образився)))… а начебто і не дівчинка))).