1. Цікава історія покупки

Ті хто уважно стежить за моїм авто блогом знає, що ще описуючиісторію покупки ку60 я випадково вирішив глянути М4.Вона була вдорості, сірому кольорі, чорному салоні, і в цілому якщо ненишпорити в М4 то скажеш звичайна БНВ.Але варто було її завести якпрокинувся звір.Вона була на даунпайпах і ст2.І то які емоції язазнав і перевантаження коли мене прокотили перший раз, непорівняти ні з чим.Це було феноменально.В результаті я купую ку60 ія розумію, будуть гроші, візьму М4.

Фінік виявився дуже класною, збалансованою тачкою.Але лити в ньогобагато грошей не хотілося.Якщо коротко, то поїздивши майже 4 місяцяя не переставав дивитися на М4.Не тому що вона красивіша, ні, япросто розумів що хочу цієї дурості заднього приводу — і кращемашини ніж М4 для мене просто не було.

21 квітня я бачу як ціна однієї М4 за якою я вже стежу як 2 тижніпадає на 2000дол, я зриваюся дзвоню... Навіщо? У мене ж фінік. Нуок. Єдина проблема – машина у Чернівцях, інший кінець України. Алемлинець - машина в прикольному синьому кольорі (знову), з білимсалоном (о так! ), і найнеймовірніше - 10 або 12К пробігу. Невіриться, що вона може бути хороша. Зрештою, розумію, що їхати занею не готовий, у глибині душі говорю, якщо вона моя — то я їїякось візьму, відпускаю ситуацію, кажу якщо будете в Києві скажіть, я гляну її. Той дзвінок був перший крок до покупки, хоча я його неприймав. За підсумками я виставляв фінік 3 рази на продаж. Першійлюдині взагалі її не захотів віддавати, просто вирішив перевіритиемоції. Прибрав. Вдруге знову виставив, прибрав. І паралельнодивився на авторіа у пошуках М4 з мінімальним пробігом та ціною. Аїх у нас, може, машин 10 було. Майже всі трупи. Глянув я ось чорну.Пробіг 35-40 версія компетишн, але чорна вся та дорест. Я знав, щоне візьму її. На слід день її перевірили на СТО мої знайомі (длясебе шукали) і виявилося там уже задираки. Я поник, адже як так —пробігу щось трохи. Думки, а чи треба мені така машина. Ще однурест М4 забрали в Києві, але теж чорна на чорному. Але пробіг 40Квсього. Я не засмучений був. І розумію, млинець є тільки та вЧернівцях і ще одна в Запоріжжі але там дорест фари і якась воназовсім каламутна.

З горем навпіл дивлюся вже на М3 комп. Навіть проїхався на ній.Повний стік. Чесно – не вразило. Думки, а чи треба тоді мені Емка.Хоча я просто зі старою проїхався на ній трасою. Згадую ту сіру ірозумію, ні я знаю як вона їде. Просто М3 ця не моя. Ну і ось, знову я бачу видос де дрифтить Емка, мене клинить, фінік 3 разів напродажі. Та синя ще у продажу.На слід день уже мав ставити гуму нанові 20 диски на фінік і робити ст2 на слід тижні, і про диво вп'ятницю вранці перша людина дивиться машину, через годину другий, але вже на СТО, мій сусід. І потім вже дзвонить 3. Відчуваю пахнесмаженим. У підсумку з 2 сторгувалися, мені дали заставу, і ось ярозумію, скоро я їду до Чернівців. І ось субота, треба думати, щоробити. Знаходжу чисто в інст людини, на яку давно підписано, унього є Емка і він відкрив СТО. Його ж мені радив інший власник М4з усіх питань. Якимось дивом він погоджується їхати зі мною їїдивитися в інший кінець України. А тепер прикиньте ситуація. Намтреба бути у вівторок зранку у Чернівцях. Їзд на 7 годин. Упонеділок вночі приїжджає цей товариш, о 12:00 ночі я виходжу збратом на вулицю, на руках купа грошей на М4, йдемо у бік йогомашини, а це чорний наглухо тонований крузак на донецьких номерах, де сидять 2 людини, яких я бачу в перший раз.

Думки що я або дурник, або я все перевірю і буде супер історія менене покидали. За підсумками, пацани виявилися хорошими, і о 6:30 мивже були на під'їзді до машини.
І ось я її побачив перший раз такий. Боже яка соска подумав я! Катнули, моїй людині сподобалася робота двигла, поїхали на СТО.Далі зняли свічки, вони виявилися чорними, і заглянули в циліндри.Все ідеально. Ми звичайно зробили трохи засмучений вигляд, щобскинути з машини, там були косяки по кузову, по салону (машина зіСША, самі розумієте), але мені було начхати, я хотів М4 змінімальним пробігом і головне не чорним салоном, і ось 9 ранку, ми б'ємо по руках, я стою з кам'яним обличчям. Відчуваю недобре.Там же одразу зробили розвал.

Їдемо до МРЕО оформити доки. І ви прикиньте, воно закрите.Вівторок, свята 🤷‍♀️ Шок. 12 днів, що робити. Залишатися в чужомумісті з такою сумою і чекати завтра було не найкращою моєю ідеєю зсамого початку. Плюс продаваний був якийсь підозрілий. Ніби нехотів її віддавати. І до завтра міг би передумати, адже цінник заякий ми її забирали був нижчим за його очікування — це точно!

Вирішуємо робити через нотаріуса ДКП. В Україні така практикарідкість, і мені було дуже страшно. Поки їхали до нотаріуса, я вхолодному поті перераховував гроші, оформили доки, потім ще довгоне могли перерахувати все в обмінці! За підсумками, о 3-й годині мивиїжджаємо. На Машині виявився ст2 бутмод3, який побув на нійбуквально 1-2 тисячі км. Перші емоції – шок, страх. Не знав, яккористуватися коробкою передач, роздерся. За підсумками о 10-йвечора ми вже були в Києві. Я був стомлений, але щасливий, що такеперевірив.Далі на мене чекало найстрашніше — щоб я зміг їїпоставити на облік на себе. У сліді посту розповім.