Шацькі озера - Карпати, 08.18

Нарешті дішли руки до невеликого звіту та полювання поділитися звами про подорож Київ -Шацьк — Івано-Франківськ — Тернопільщина —Київ.
У сумі за тиждень десь 1700км. Відпочинок)
Дороги різні :варшавка норм, правда готуйтеся, що в межахжитомирської області поперек дороги багато псевдо-лежачихполіцейських розривів й припіднятого асфальту. Розженешся, хочадеяким щось не завада. Будні дні, бо у вихідні людей дужебагато.
На просторах інтернетів, не без допомоги драйв2, приїхали ми досусіднього селища Пульмо, що з іншого боку озера Світязь(додаткових близько 10км від відомої бази Незабудка).Дорога булакласна, асфальтована, рівна, але далі з від житлових будинків унапрямку кемпінгу та пляжу вже трохи ґрунтового офроуду). Побороли, хоч і було мокро, болотно. 3 дні, 2 ночі релаксу- сонце, озеро, тепла вода, смаколики з вогню, намет у лісі, словом — кайф.
Вітання з ранком, коли виходиш з намету і перед очима бачишмонстра!
Місцеві підгодовують свіжими пиріжками, пончиками, кукурудзами татаранею! Можна протягнути, якщо не взяли достатньо харчів) Магазинизвісно є, але знову їхати по ямах не було бажання.
Відеозвіт, ч1)
> Потім вирушили до Франківська, через Луцьк, повз Львів — дорогафайна, навіть не сильно завантажена — їхати одне задоволення; відЛьвова до Франка всі перекатали, теж, хоч яйце коти).
Переночували у Франіку, бо вже було пізно, заразом запланувалипройтися саме місто подивитись. Наступного дня, трохи погулявши, незатримувалися, виїхали далі до Яремче. Там також активно місцямиремонтують, а після Ворохти — тримайтеся, адже мало того, що вгору, так ще й ями об'їжджати. Велком Верховинський район:узвіз, ям всебільше, 1-ша передача. Коли вже виїхали на рівнину то трохи краще, місцями 3-тя).
Наступна зупинка була на базі Білий Слон, у селі Дземброня. Так от, після з'їзду від села Ільці до бази ґрунтовку засипано камінням.Нешвидко їхати можна, гарно втикати по сторонах, місцями трешово, бо каміння більше і вибиті ями, спуски і підйоми — невеликі, аленезважаючи на низький передок проїхали, хоч медленно, але жодногоразу дном навіть не черкнули, тільки каміння кілька разів стукнулоз -під коліс. База крута, зі всім і на будь-який гаманець, можна якз наметом, так і в готельному номері там зупинитися (котеджі), їдальня, кухня, душ, туалет) все круто зробили! дощ із грозою, але вних то часто і швидко проходитиме.
Наступних пару днів був хайкінг по горах Косарище, Вухатий Камінь, Піп Іван (2028) з обсерваторією на вершині.
Відеозвіт, ч2)< br/>
Настав день від'їзду. Розпитали дорогу через Коломию, вже кращігірські серпантини, але навігатор повів через села Коломиївськогор-ну — то був треш. Ворогу не побажаю туди заїжджати)
Перестрибали на територію Тернопільщини, ямки чернівецької трасиполатані, терпимо. Ночівля у родичів та наступного дня на Київ)
Там порадували дороги Житомирщини:активні ремонти найближчих сіл доЖитомира, з Чуднівського напрямку!
Так і пройшов тиждень відпустки)
<
Небагато фоток та пару швидких відео)