Цей запис ні якого сенсового навантаження не несе, але … Щодня катаючись містом, швидко звикаєш до того, що маленький надійний авто швидко і безшумно доставляє тебе з точки А в точку Б. Міський режим роботи авто стає чимось обов'язковим, звичайним, але ось коли Фьюжик везе тебе на природу, ближче до швидкої води або захованої лісової ванни, з банального засобу пересування він перетворюється на посередника між тобою і гарним настроєм. "- Ну що, Федоре, думаєш проїдемо? " або "- Федір, подумай тричі, ніж спускатися з цієї гірки, а якщо дощ? " Дякую тобі Федір за підтримку моїх (іноді маячних) ідей і безвідмовну допомогу!
5









Коментарі
Коментарів ще немає.