Перше знайомство

Питанням спірним була покупка абсолютно не потрібної машини яка бтіснилася одночасно з 2-ма іншими, а також зазирнувши в її історію…Що там у нас?
Перший господар (господиня) мешканка не настільки далеких областей, село село, колгосп загалом і машин загалом убитий і заколханий, далі історія замовчує, хлопець не багатьох років трохи позбавивсявід колгоспу, потім досить тямущий інженер по професії який недивлячись на загальну невибагливість ходівкою, підвіскою, гальмами, і трансмісією за що йому вкрай вдячний, проте загрозазаметалоломить її розтрощила мого друга і він купив її, простоявшиблизько 2-х тижнів нікуди не їздячи тепер у мене, підкупившиплавністю ходу, комфортом в порівнянні з 69-м роком і взагалі всімадостоїнствами які можуть подраїти вищеперелічені обновки машиназайняла місце як євридей, залишивши позаду вольяжний чотири фарник, з його удовбаною втулково-безсайлентблочною підвіскою, барабаннимигальмами без підсилювача та іншими спартанськими умовами водія.Старію напевно і вже мені не треба пильної уваги сусідів по ряду ікриків "продай" і дівчаток, що постійно фоткаються, коли залишаюмашину в центрі, нехай дивляться на мене як на бомжа, і жалюгідно, зате мій зад їде з комфортом, в машині де про диво! регулюється понахилу спинка! Є аварійка! Тепер я не хам коли
перебудовуюсь, там навіть електронний омивач скла, не треба в ручнунакачувати, взагалі начебто однакові тачки, але такі дрібниці надодачу з відмінним кермовим і ходовкою створюють мега приємнівраження від їзди.
Хоча чесно зізнатися люди в курсі на яких корчах я часомпересуваюсь і тут на сайті навіть не засвічена мала частка того, щобуло у мене в користуванні\розпорядженні та експлуатації, алевідчуття страху сідати за кермо у мене з'явилося в перші і саме доцієї машини, хоч і стаж не малий і машин було не мало і перебрав немало, пересідаючи з чотирифарника зізнаюся потілі і долоні і спина, що зі мною не знаю хоча був випадок взагалі виносить мозок, як явивозив м412 стояв у дворі без вікон, і з продавленої дахом коли яще малий був через кількість років не менше 15-ти ми його засудилив брухт у двох словах-керував я коміром від трещітки, силагальмування була за рахунок того що стоячи стільки на спущенихколесах ми видерли з шинами шматки асвальту, а покришки прогнили настільки що виднілися диски в них, а гума сколупувалась пальцем, і ятам сидів за кермом протягом 8 км по місту і страшно майже не було.Трохи відпустивши притерся до машинки вже наче не така страшна, їжджу. На ній ніби як нормально та чого там, олія тільки тече табере небагато, а так норм, думав пустити її донором дочетирефарніку, так мабуть старію, вже замислюватися почав кудиподіти той короткий час який мені залишився від моєї молодості щезовсім небагато,