І тут раптово в грудні настала зима.

Сьогодні в шоці були не тільки комунальники, а й осінь. Що час їївийшов.
Мішеня з подивом ловив у лобове скло перші сніжинки цього року —адже це його перший сніг в автомобільному житті та перший іспит увідверто не льотну погоду.
Трасса Кіровоград — Львів і в хорошу погоду — не подарунок, а заснігопаду, що почався, взагалі перетворилася на полігон.Заздалегідьпідключений повний привід, додав, окрім характерного "повноприводного бурчання", впевнена поведінки на трасі.
Через пару годин їзди, я не переставав себе питати — як же я ранішекатався в таку погоду на моноприводі? у ці моменти почуттявпевненості — не потрібне і напруження, що часом заважає, змінилосяспокоєм. Дивлячись на пробку в Немирові перед підйомом, набезпорадно "шліфуючих" монопривідників, яких розвернуло впоперекдороги, без хвилини вагань обходжу їх праворуч вискочивши на бордюрспокійно і впевнено, без найменшої пробуксовки. Зрозуміло, що залікпо мокрому снігу та акваплануванню моя нова зимова "липучка" мішленлатитуде алпін 2 здає на відмінно. Погода псується, а настрійчомусь покращується. Ще один підйом, і знову ми впевнено обходимовсіх буксуючих і шліфуючих.
Біля Вінниці, взагалі були кілометрові пробки з фур. Хаос. Хто якхотів і міг так і їхав.

Ну і снігу, звичайно, насипало більше

/>
Особливе мерсі японцям за бездоганно працюючі автоматичнісклоочисники з підігрівом паркування, щітки за 700 км не замерзлижодного разу. Штатний ближній ксенон узагалі на п'ятірку. У парі зпротитуманками встигаєш розглянути всі проблеми на трасі.
А їх під час шляху було чимало.
А ось такі ми приїхали
на витривалість у суворих умовах.