Красія… Місце, куди хочеться повертатися і повертатися…

Я досі не перестаю дивуватися, як такий гірськолижний курортрозташований у самому серці Карпат і, як і раніше, маловідомий.Побувавши тут одного разу вже неможливо позбутися нав'язливих думок– сюди потрібно обов'язково повернутися… Перед самим Різдвом випалокілька вільних днів і хотілося їх провести ну вже точно не застолом. Руху і повітря.Питання куди власне їхати, нашу сім'юособливо ніколи не обтяжував.А з появою Мішані він взагалі відпавза своєю непотрібністю.Ми завжди для себе обирали тількинапрям.
Зима, що накидала купи снігу в грудні, раптом, глянувши на календарз вихідними, забила на встановлення зимової погоди і пішла увідгули.Львів був практично без снігу і висновок напрошувавсятільки один — треба забиратися подалі в гори. Через Стрий булавідкинута – адже нам тепер нормальні дороги другорядні. Навігатородразу з радістю запропонував економний, з його навігаторськогоміркування, маршрут через Самбір. Якщо Гугл не обдурив десь подорозі, у нас повинні бути гірськолижні траси в Розлучі, Ужці та нагорі Красія. У Розлучі ми вже пару років тому каталися на лижах .Те, що гордо називається гірськолижною трасою, швидше за все, булосхоже на гірку для санок, з допотопним бугелем. Але сам Розлучсправді гарний. Оточений вічнозеленими величними горами, він нібизакритий ними від цивілізації. Говорять що через велику кількістьопадів у цьому регіоні, обсяг яких перевищує випаровування, людяміз захворюваннями дихальних шляхів та ревматизмом не рекомендуютьтут довго перебувати. Зате вода в Розлучі справді лікувальна. Прямобіля траси джерело слабомінералізованої води – аналог «Боржомі» інедалеко в горах ще джерела зі справжніми природними ліками типу "нафтуся" чи "поляна Квасова".

Сніг тільки почав з'являтися так, що їдемо далі. Весь Турківськийрайон (районний центр п. Турка і в ньому відповідно мешканцінапевно турки) межує з Польщею, поряд кордон зі Словаччиною. Тут жерозташована найвища гора Львівщини – гора з дивною, багатозначноюназвою Пікуй. На здивування траса виявилася не такою вже йрозбитою. І наш 18 діаметр колеса взутий у мішленівські капцізовсім не помічає дрібних нерівностей. Зате вигляд з вікна вражає.Зустрічних і попутних машин практично немає, а якщо і є, то восновному зі словацькими номерами. Пізніше ми дізналися, що словакидо нас за продуктами катаються.
Ужокський перевал та прикордонний пост. Перевірка документівобов'язкова, адже кордон із Польщею буквально поряд, якихось двістіметрів. Одного паспорта на п'ятьох виявилося достатньо. Побажавшищасливого шляху, прикордонники пропускають нас далі. Справдіісторичними місцями їдемо. Адже у 1800-х і 1806 роках, прямуючи доЗахідної Європи, тут проходили російські війська під командуваннямА. Суворова та М. Кутузова. Тут природний кордон між Галичиною таЗакарпаттям. Навколо все в снігу… Після Львівської області, пряміочі ріже. Серпантин і попереду село Ужок, десь тут так званийгірськолижний курорт. Відразу за Ужком починається Волосянка ітільки тут ми бачимо праворуч бугельні витяги, але вони стоять, снігу обмаль. Та й самі підйомники старі та застарілі. Запиталимісцевих за житло і зрозуміли з цим тут – теж не густо. Десь читав, що гірськолижний спорт у цих місцях розвивається ще з 1947 року…Зараз, на превеликий жаль — затихає… Ех як хочеться, щоб щосьзмінилося в інвестиційному кліматі для нашої країни. Мрії, мрії… Таще й дається взнаки віддаленість від хороших доріг. Навіщо сюдискакати, коли можна гарною міжнародною трасою з'їздити на Плай.Хочеться якнайбільше екстриму на Тростян у Славське чи наДрагобрат. Хочеться більше цивілізації в Буковелі і т.Д. А тутнапевно не скоро завирує курортне життя. Попереду наша останнянадія — гора Красія. Знаємо лише приблизне місце розташування. Всянадія на те, що, судячи з попередньої інформації, зачерпнутої зінету — Крассія — це гірськолижний курорт № 1 на Закарпатті —значить з траси ми його точно побачимо. З траси. Якщо є турбаза —значить, щось ще має бути.

Рішення виявилося вірним, ми справді за кілька кілометрівпотрапили до с. Вишка, яка розташована біля підніжжя гориКрасія.
Поколесивши нечисленними приватними садибами, з подивом виявили, щоне дивлячись на 4 січня, вільних місць достатньо. Середня ціна зхарчуванням 300 гривень з людини.

Зупиняємось у готелі "перлина Красії". Привітний, гостиннийперсонал. Окреме спасибі за чудовий відпочинок адміністраторуготелю — Тетяні.
Вигляд з вікна
Мишаня ночує просто під вікнами готелю, безкоштовно.
Тепер про ціни./>
Взагалі туристичний комплекс «Перлина Красії» складається з готелю, ресторану з баром, двох котеджів, лазні, спортивного майданчика (волейбол, футбол, теніс), ставка, пункт прокату гірськолижногоспорядження та гірських велосипедів, а також лісопаркової територіїз альтанками для відпочинку та приготування шашлику.
Ціни на житло можна знайти на сайті готелю www.krasia.info/. Намномер із усіма зручностями на двох, оскільки високий сезон, коштував 500 гривень. Харчування тут же, у ресторані на першомуповерсі за меню.
Прокат лиж - 70 гривень.
Вартість скіпасів (необмежену кількість підйомів на гору) на день -200 гривень.
За 15 гривень з людини нас піднімають на гору і за стільки жспускають увечері. Нас це цілком влаштовує, тому що не хочетьсякататися на машині до центральних підйомників. Тут у цьому планідуже зручно — ти виходиш із номера вже одягненим та взутим длякатання. Так само ввечері спускаєшся практично до свого номера.Виявляється, що Красія є однією з перших в Україні, хто розмістивна своїх схилах гірськолижні витяги та траси.

За радянських часів тут був великий гірськолижний курорт та ще й зєдиним в Україні крісельним витягом. Гірськолижна траса найдовша вУкраїні – понад 3, 5 км. Крім "нашої" крісла ще є:- двоміснийкрісельний Доппельмайєр, - 1114 м (перепад висот 195 м); -чотиримісний крісельний Доппельмайєр, (продовжує перший) -1585 м (перепад висот 350 м); бугельний - 470 м (перепад висот 95 м);
- бугельний туркомплексу "новий сезон" - 650 м;
— приватний мультиліфт — 300 м. Черг на витяги, не дивлячись нанайвищий сезон, немає зовсім.

Схили обладнані сніговими гарматами та укатані ратраками.

На горі є місце і для новачків, і для любителів екстремальнихспусків.

Схема трас Красії Біля центрального витягу відкрито лижну школу "олені". Мабуть назвали на честь засновника…
Тренування малюків
Обідаємо на середині схилу у кафе "панорама". Звідси відкриваєтьсячудовий краєвид на Польські Бескиди. У меню українсько-мадярськакухня. Ціни цілком демократичні. Наприклад:глінтвейн — 10 гривень, шашлик 25, картопляне пюре — 6, картопля запечена із салом набагатті у фользі — 10, ковбаски-гриль — 15. Щільний обід на трьохнам обходиться в 180 гривень.
Що стосується інфраструктури — щодо різноманітних розваг вечорами —тут зовсім чистий аркуш паперу. Але ми так за день на горівикладалися, що навіть якби й був якийсь нічний рух — ніякі сили, мабуть, нас уже підірвати з місця не змогли б.
П'ять днів пролетіли як один. Дуже шкода було розлучатися зКрасією.
Але нас зігрівало те, що ми знали — ми обов'язково сюдиповернемося…