Золота осінь у Словаччині. Частина1

Словаччина.
Зовсім ніяких асоціацій при згадці назви країни чи будь-якого з їїміст (наприклад, Попрада, Кошице або навіть Братислави) у нас допоїздки не виникало.<
Якщо згадати нашу торішню осінню подорож до Польщі перше що спадаєна думку при згадці про назву країни, навіть не побачивши її:
— папа Іван Павло II,
— яблука ліголь,
— Барбара Брильська
— фільм «Чотири танкісти та собака»
При згадці Кракова, відразу ж букет смачних асоціацій – серед якихсолодке вино сорту гжанець, краківські бублики і, звичайно ж, краківська ковбаса.
Сопот – і пам'ять відразу ж без роздумів видає «на гора»міжнародний фестиваль пісні, та практично всі європейські країнивже «вбиті в програму» асоціацій у нашій свідомості. Немає сенсу їхописувати, думаю у багатьох саме Франція асоціюється з шампанськимта мушкетерами, Італія з піцою, пастою та Адріано Челентано, Голландія – голландським сиром та безкрайніми полямирізнокольорових тюльпанів. А кажеш Словаччина, і з'являється легкепідвисання нашої пошукової системи, що копається в архівахасоціативної пам'яті. І з деякою затримкою все-таки спливає Татри.Ми дуже любимо гори. Більшість Словаччини покрита горами. Значитьнам уже обов'язково треба побувати там.
Закінчувався жовтень.
Пізня осінь, напевно, далеко не найкращий туристичний сезон дляСловаччини, але проте жага пізнання тягне нас у цю молоду, прогресивну країну. Незважаючи на те, що на календарі починавсяостанній місяць осені – погода стояла напрочуд тепла. Було бзлочином «спалити» ці прекрасні дні в міській метушні. Це був тойне рідкісний випадок, коли в маршруті подорожі було позначенотільки напрям. Ми готові стартувати. У нас попереду шість днів узагадковій і тому ще більш привабливій, благополучній європейськійкраїні, поки ще не зіпсовані натовпами туристів. Країни біляпідніжжя гірського масиву Чорна Гора в долині річки Горнад. Кордонпереїжджаємо через автомобільний пункт пропуску «Ужгород» і одразупотрапляємо до Кошицького краю

У Словаччину з України можна ще проїхати через КПП «МалийБерезний», але нам через Ужгород ближче.
< br> На прикордонному терміналі в Ужгороді немає серйознихзатримок при проходженні кордону, на відміну від КПП на кордоні зПольщею. У нас на проходження кордону пішло близько години, що неможе не тішити.Але про всяк випадок рекомендую мати в запасі 1, 5 –2 години резервного часу, оскільки проходження кордону завждинепередбачуване. І потрібно ще врахувати, що швидкісний режимдотримується досить жорстко, дороги вузькі (в основному — 2 смуги)— так що пересування по Словаччині поза автобанами доситьповільне.
У Словаччині ПДР схожі з іншими європейськими країнами.

Автомагістралі, за якими заборонено проїзд без віньєтки, відзначенівідповідним знаком — s úhradou
пункту — 90 км/год, на автомагістралі — 130 км/год. Мінімальнодозволена швидкість на автомагістралі — 80 км/год. >
Мобільним телефоном під час керування користуватися забороняється (можна користуватися тільки за наявності в транспортному засобісистеми «вільні руки»).
Екстренный вихід з транспортного засобу дозволяється тільки ужилеті. Забороняється використовувати антирадари. Зимові шиниобов'язкові з 15 листопада по 31 березня (мінімальна глибинапротектора — 3 міліметри). Шипована гума заборонена.
Штраф до статі може бути сплачений безпосередньо офіцеру поліції, який видав квитанцію.
За використання обмежених ділянок автомагістралей та швидкіснихдоріг Словаччини автомобільними транспортними засобами іноземнихдержав передбачено плату. Віньєтку ми купили на найближчій заправціу містечку Михалівці. Вартість її для автомобілів масою до 3, 5 т на10 днів 10 євро, на місяць 14 євро. Але вже з 1 січня 2016 рокукласична наклейка пішла у минуле. На зміну їй прийшла електрона.Купити їх можна на заправках, в автоматах самообслуговування накордоні та крім цього в інтернеті на сайті eznamka. На цьому сайтіє і меню. Все дуже просто та зручно. Вводиш держномер автомобіля, країну реєстрації, електронну пошту та номер телефону. Оплачуєш тутже банківською карткою та й годі. Камери та поліція дуже легкоперевіряють ваш автомобіль на сплату проїзду. За відсутністьвіньєтки можливий штраф у розмірі від 10 до 50 розмірів вартостівіньєтки на 1 місяць (від 140 до 700 євро). Проїхати можливо і такзваними альтернативними дорогами загального призначення, але требаприготуватися, що трафік руху буде дуже низьким, через те, що цідороги дуже вузькі і проходять через населені пункти

> У Кошиці ми зупинилися в готелі Сentrum.
Потрібно відзначити, що ціни на житло в Словаччині досить високі.Тримісний номер у 3-х звідковому Сentrumе обійшовся нам у 80 єврона добу зі сніданками + 1, 5 євро міський податок і + 6 євро запарковку, що охороняється.Але розташування готелю дуже зручне. Доісторичного центру міста всього 5-10 хвилин неспішним кроком.Вигляд з вікна готелю Через дорогу від готелю знаходиться великийторговий центр Aupark, працює Aupark, працює з 9 до 21:00. На йоготериторії, окрім традиційних брендових бутіків є також великийпродуктовий супермаркет Billa, кілька ресторанчиків і кафе.
Нам особливо сподобався Restaurácia Fusion на другому поверсі. Обідтут подається у формі шведського столу. Різноманітне національнеменю від супів до морозива дуже свіже та смачне. Вартість обіду 6, 5євро з особи. У кількості їжі ніхто нікого не обмежує. Примітно, щоввечері за пару годин до закриття вартість знижується до 4, 5 євро.Ще ми в Словаччині відкрили для себе Кофолу. Це знаменитий напій, створений гастрономами тодішньої Чехословаччини в 1959 році.Основною складовою кофоли є сироп з яблук і смородини. Додається щесироп з малини та вишні. Коштує в ресторанчиках так само, як ічеське пиво 1, 5-2 євро за келих 0, 5 л. Реально, дуже смачно! Спочатку, коли ми переглядали в інтернеті інформацію про Кошицю —здавалося, що це місто зовсім нічим не примітне, але познайомившисьближче, розумієш, що це дуже самобутнє, зовсім не провінційне, тихе, історичне і просто славне містечко зі своєю неповторноюаурою. Як центр східної Словаччини, Кошице зберіг дивовижної красиготичні будівлі, що несуть відбитки багатої історії. Це найбільшийкатолицький собор країни. Висота священної будівлі складає 60метрів, а ширина – 36 метрів. Зводився собор Св.Єлизавети протягомдвох століть з 1378 по 1508 рік. До комплексу собору увійшла церкваСвятого Михаїла, вежа Святого Урбана. Тут є спуск у міськіпідземелля, де в середні віки були розташовані укріплення. Символміста – бронзовий герб, який прикрашає головну вулицю міста. 7травня 1369 року, угорський король Карл-Роберт I, на знак подякимісту за допомогу, надану в битві при Розгановці, дарував йомуправо мати власний герб. З нагоди отримання містом такого привілею, король видав відповідну грамоту.
Бо до цього моменту подібних прецедентів у Європі не було, Кошицеавтоматично стало найпершим європейським містом, яке отримало такувідмінність. З цього моменту 7 травня вважається Днем міста татрадиційно святкується з великим розмахом та урочистістю.

Центральна вулиця Кошице – вулиця Головна. Це виключно пішохідна, жвава зона, оточена безліччю чудових історичних будівель. Словацькамова відноситься до групи слов'янських, він дуже близький доросійської та ще ближче до української. У магазинах, кафепояснюватися нескладно. Оперний театр відноситься до архітектурнихпам'яток XIX століття. Зовсім невеликий за своїми розмірами, вінпредставляє мініатюрну копію знаменитої Віденської опери. Чумнаколона заввишки 14 метрів, зведена городянами на знак подяки ДівіМарії, яка позбавила жителів міста від смертельної епідемії чуми в1720-1723 роках. Нами не було розгадано. Є здогади, що він якосьпов'язаний з музичним фонтаном — ще однією гордістю жителів Кошице, який розташовується прямо перед оперним театром. Якобів палац, після закінчення Другої світової війни в ньому була резиденціяпрезидента Чехословаччини, потім розміщувалася Британська Рада.
Кажуть, що Словаччина є країною з найнижчим рівнем злочинностісеред усіх країн Євросоюзу. Терористичні загрози досі не буливідмічені взагалі. Скляні вхідні двері, жодних ґрат на вікнахпершого поверху – це звичайна картина для Кошице. Тут не чутиночами п'яних криків. Гуляючи нічним містом відчуваєш якесь почуттябезпеки і спокою. >